Історія одного кадру: «Ранок в Карпатах»

І так до вашої уваги черговий кадр, над яким би хотілося поговорити, по роздумувати. Він потрапив в поле зору взагалі випадково, хоча створювався цілком цілеспрямовано. По перше хотілося таки зафіксувати ранковий процес коли гори парують, по друге так і ніколи не доводилося пробувати на практиці ефекту закритої діафрагми коли промальються чи вірніше формуються чіткі промені довкола нашого світила.

Так от перебуваючи в Карпатах, чи вірніше на Закарпатті випала нагода прокинутися достатньо рано, щоб зловити сонце, яке нещодавно вигулькнуло з-за гори Беру камеру і гайда на пагорб біля нашого будиночка. Ось тут довелося згадати усю теорію. Насамперед перемикаю камеру у режим пріоритету діафрагми (AV). Пригадую що саме таку картинку сонця формує повністю закрита діафрагма, тому її закриваю до F/22. Насправді через оптичний видошукач важко зрозуміти результат, навіть натиснувши заповітну кнопочку з перевірки глибини різкості. Це якраз той момент коли монітор може стати в нагоді. Отож перемикаюся в режим Live View, і одразу розумію що для повного щастя цього недостатньо: ранкове сонце уже достатньо високо над горизонтом і набрало багато світлової енергії. Отож для того щоб отримати задумане вдаюся до скручування експозиції на 1.3 стопа (кроку). Аж в такому випадку вдалося побачити бажану картинку.

Проте і цього було недостатньо. Робота над кадром була відновлена після повернення в студійні умови до етапу пост обробки. Справді довелося ще трошки покрутити експозицію, витягнути трішки деталі з тіней і перейти до етапу колор грейдінгу. На цьому творчому моменті хотілося б таки отримати у кадрі відчуття ранку. Давайте пригадаємо як веде себе сонце у ранковий і вечірній час: воно суттєво теплішає у своїй кольоровій температурі. По простому жовтішає, а іноді навіть переходить у червоний колір. Отож до вашої уваги коректор балансу білого. Підкручуємо його у сторону тепліших відтінків і отримуємо те, що бачимо у фінальному виконанні.

Вихідний кадр з камери
Кадр після кольорокорекції
Фінальний кадр після колоргрейдінгу

Звісно останні рухи це виключно фантазія і творчість, проте знавці з цього вихідного кадру під черпнуть багато цікавої інформації. По перше як і при яких умовах зроблена дана світлина. Ну про це йшлося вище. Але тут варто звернути увагу ще й на кількість променів. Саме так, оскільки як і бліки, вони відкриють таємницю кількості пелюсток діафрагми. Справді у цього об’єктива їх лишень 6. А прикиньте якою граною була б картинка, якщо б діафрагма мала 8-11 пелюсток.

Завжди наголошую, що метою даного фото блогу вчитися разом з вами. Сьогодні перевірив на практиці теорію про закриту діафрагму, а наступного разу спробуємо разом з командою «Фотопленер 1.0» попрацювати над ефектами довгої витримки. Самому цікаво що вийде. А наразі до наступної історії наступного кадру.

Залишити коментар

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *