Творчі експерименти: Як комфортно працювати з фіксованою EF-оптикою на кропнутих матрицях (частина перша)

На вулиці осінь – жовтень місяць. І в такий чудовий сонячний день сама природа диктувала провести портретну фотосесію на відкритому повітрі. Проте у нашому арсеналі не така вже й дорога оптика, хоча й з непоганими характеристиками. Мова йде про народну півторачку (Canon 50 мм  F1.8) Хороший портретний об’єктив, проте будемо його використовувати на камері з кропнутою матрицею. І ось тут криються декілька нюансів та перепон, які можуть суттєво ускладнити роботу з такою оптикою.

Перша проблема – велика фокусна відстань.

В ідеалі спираючись на маркування об’єктива ми б мали отримати фокусну відстань, яка десь часткова тотожна фокусній відстані нашого зору. Простіше ми б мали бачити через об’єктив усе те, що і бачимо в реальності нашими очима. Тобто картинка не збільшена і не зменшена. Та все  ж не забуваємо що у нас об’єктив розрахований на баянет EF для повно кадрових фотоапаратів, тож фокусна відстань буде більшою. У нашому випадку вона дорівнюватиме приблизно 80 мм. І так на виході ми отримуємо дещо збільшену картинку і відповідно вимоги більшого простору під час побудови кадру.

Звісно в студійних умовах це по суті і не проблема: закріпили об’єктив на штатив, відійшли по максимуму і провели потрібне нам кадрування. Та сьогодні ми працюємо на вулиці і часу на постановку кадру не завжди вистачає. Ось і відчуваємо усі недоліки такої конфігурації обладнання.

Пригадую колись спілкувався з одним відомим фахівцем репортажної фотографії, і він власне ділився досвідом що такі фокусні відстані як 50 мм чи 80 мм є надзвичайно незручними у його роботі. Справді на вулиці де поняття «побудови кадру» достатньо відносне – саме такі фокусні відстані дуже ускладнюють  кадрування.

Проблема друга –  не завжди точне фокусування

Справді з цим об’єктивом час від часу трапляються незрозумілі змазування фокусу, здавалося б у звичних ситуаціях. Та насправді вирішення даної ситуації криється у інструкціях до самих камер. У багатьох тушках гарантоване фокусування здійснюється від діафрагми 2.8 і до безкінечності. У нашому випадку ми володіємо отвором у 1.8 і звісно намагаємося скористатися його перевагами. Тому і виникають такі труднощі. Та все ж це також не пересторога щоб не розпочати осінню фотосесію у вуличних умовах.

Початок експерименту

Можливо ми винаходимо велосипед, проте і цей спосіб виявився достатньо цікавим та результативним при наявності обмеженого бюджету. Для цього я використав три речі:

  • Сам об’єктив
  • Перехідне кільце з 52 на 58 мм
  • Ширококутна насадка Canon WD-58H

Коротко про обладнання. Ну про об’єктив ми вже писали. Це достатньо популярна оптика, яка дає можливість за мінімум коштів доторкнутися до професійних характеристик.  Перехідне кільце необхідне для того щоб подружити ширококутну насадку з об’єктивом. Звісно воно не потрібне, якщо у вас в арсеналі є конвертер з діаметром 52 міліметри.

Ну і ширококутний конвертер, про який ми уже писали в серії публікацій «Ширококутні пошуку» (див.тут).

Переходимо до практики

Усе це обладнання з’єднуємо в єдину систему і прилаштовуємо до камери. Одразу відмикаємо на об’єктиві автофокусування. Це необхідно для того щоб ненароком не пошкодити двигун об’єктива. Річ у тім, що модель нашої ширококутної насадки є достатньо важкою, то ж не завжди двигун має силу його підлаштовувати під потреби фокусування. Тобто ви правильно зрозуміли – про автофокус нам доведеться забути. І ще одне запобіжне налаштування рекомендую встановити так на всяк випадок. Для цього перемикаємо камеру в режим AV (пріоритет діафрагми) і виставляємо  значення діафрагми 2.8. Це так щоб уникнути діапазону, у якому камера просто може не давати чіткої картинки. Ну що ж ми готові до зйомки.

[SLGF id=228]

Підсумки та висновки

Як на мене світлини вийшли цікаві і не ординарні. Тепер підсумуємо і проаналізуємо отриманий результат. Після ось таких оптичних експериментів справді стало набагато комфортніше проводити кадрування, адже у нас на виході тепер фіксована фокусна відстань 35 мм. Ось це зрушення в сторону ширококутності суттєво вплинуло на простоту вибору кадру в просторі. Наразі не можу зрозуміти чому так відбувається, та все ж комфорту додалося врази. Також світлини отримали той неповторний дух і баланс кольорів, який притаманний світлосильний об’єктивам. Та все ж у таких експериментах є й ложка дьогтю. Звісно є й якісь певні втрати. У нашому випадку, якщо придивитися до боке, воно отримало певний змаз, який притаманний радше дешевій оптиці. Можливо це і суб’єктивне враження, та все ж боке не таке як на чистій лінзі. Ну і постійне ручне фокусування також додавало свої «сюрпризи». Особливо це відчутно при серійній зйомці. Міліметри вперед або назад і наші кадри поплили по чіткості, які через видошукач одразу і не зауважиш.

Ну що ж висновок мабуть наступний: якщо у вашому арсеналі є ось такий набір обладнання (об’єктив, перехідне кільце, ширококутний конвертер) ви маєте змогу отримати ще один додатковий об’єктив, що дасть змогу отримувати цілком непогані результати. Проте, якщо ваш бюджет дозволяє не економити варто задуматися і про світлосильні об’єктиви з фокусною відстанню 35 мм., або складнішу оптику. В такому випадку ви не будете піддавати існуючу техніку загрозі пошкодження двигуна і отримаєте ще більше дивіденди щодо комфорту роботи з нею.

І на завершення усі ці експерименти були проведені на наш страх і ризик і вони не підпадають під гарантійні умови обслуговування. Тому якщо бажаєте проекспериментувати уся відповідальність буде лежати виключно на вас.

2 коментарі

  1. Леонид 16.10.2017 Reply
    • adminAuthor 16.10.2017 Reply

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *