Художня фотографія водоспаду

Нарешті ще одна публікація про художні прийоми та можливості вашої фотокамери. І сьогодні говоримо яким чином досягається ось така художня фотографія водоспаду. Насправді рецепт примінимий до дуже багатьох випадків і володіє неймовірним художнім потенціалом. Дана публікація насамперед буде цікавою просунутим початківцям, тобто якщо ви уже теорію оминули і переходите в стадію художніх пошуків.

Художня фотографія водоспаду – про предмет обсервування

Я думаю ви не раз бачили чудові світлини струмків, рік водоспадів у яких вода інтерпретована відповідним чином. По суті на них вода локально розмазана вщент і це передає динаміку її руху. Нещодавно у нас спільно з проектом karpatytur.info відбулась серія інформаційних мандрівок по водоспадах Карпат. Так от маючи при собі мінімальний тревел-набір фотографа (маленьку беззеркальну камеру з кітовим компактним об’єктивом) таки вирішив спробувати щастя і досягнути потрібного ефекту. Моя художня фотографія водоспаду Шипіт та водоспаду Кам’янка якраз представлені у цій публікації.

Перед тим як приступати до практики завжди стараюся проаналізувати що має бути в кадрі і які алгоритми досягнення потрібного ефекту. Так от маємо розуміти що у даному випадку маємо справу з статикою та рухом. У нас в кадрі щось обов’язково має рухатися на статичному фоні. У випадку водоспадів це рухома вода на фоні статичних берегів скель та природи довкола. Ну і чим швидший рух тим легше і простіше буде досягнути потрібного ефекту.

Художня фотографія водоспаду – відкриваєм таємниці і говоримо про проблеми.

Насправді ніяких таємниць тут немає і головним чарівником у нас тут виступає витримка. І не звичайна витримка а велика витримка від декількох секунд до десятків секунд. Усе залежить від того якого рівня змазу води чи іншого рухомого об’єкта бажаєте досягнути. Здавалося б усе просто – внеси в налаштування потрібну кількість секунд і фотографуй від душі. Але на практиці виявилось не все так просто як нам би хотілося. Як мінімум ми тут зіткнемося з двома фундаментальними проблемами:

  • А) Забагато світла
  • Б) «Шевельонка» в кадрі.

Давайте згадаємо теоретичний курс у якому не раз наголошувалось що чим більша витримка тим більше світла потрапляє на матрицю. Відтак нам гарантований пересвіт. Вирішується дана проблема з допомогою інших інструментів тріади експозиції – з допомогою чутливості та діафрагми. Тобто якщо у вас велика витримка відповідно закриваємо діафрагму і понижуємо чутливість. Це щодо першої проблеми і шляхів їх вирішення.

Звідки виникає друга проблема. А друга проблема виникає з фізіології людини. Спробуйте втримати камеру в руках непорушно бодай протягом хвилини. Правильно нічого путнього не вийде і кожен міліметровий рух при відкритому затворі накладеться паразитним малюнком на потрібний – ось і маємо змаз по усій площі кадру. Знову ж вирішується дана проблема досить просто – використанням штатива.

Так у загальному виглядає теорія щодо роботи з великою витримкою. Але як же ж це відбувається при роботі з камерою. Насправді тут є два шляхи: ручний і напівавтоматичний.

Ручний варіант коли ви камеру перемикаєте у режим «М» (мануальний режим) першим виставляємо величину витримки відповідно до бажаного ефекту, а далі починаємо закривати діафрагму та ставимо чутливість на мінімалку. При цьому не забуваємо дивитися на показники експонометра. Зі своєї практики скажу що при фотографуванні водоспадів найчастіше світла є помірно достатньо. Тож найефективніше одразу чутливість ставимо на ISO 100 щоб уникнути небажаних ефектів щодо зерна, а усі маніпуляції робимо з витримкою та діафрагмою. Витримкою малюємо глибину ефекту розмазування а діафрагма допоможе витримати експозицію у межах. Перевагою  даного варіанту є чіткість та точність налаштування, але є й недолік – затрати часу на налаштування.

Напівавтоматичний варіант за своєю логікою і суттю майже такий як і ручний, але управління чутливістю та діафрагмою ми доручаємо автоматиці. Для цього виставляємо на камері режим пріоритету витримки (Tv або S) і лишень виставляємо велику витримку. І все робимо потрібні нам кадри. Перевага такого варіанту є швидкість досягнення цілі, але суттєвим недоліком є неточність налаштувань і витримати мінімальну чутливість навряд чи вдасться. Але знову ж варіант цілком робочий при недостатній кількості часу.

Водоспад “Кам’янка”

Моя художня фотографія водоспаду на практиці

Давайте за приклад візьмемо світлину водоспаду «Шипіт». Це насправді один з найкращих водоспадів Карпат і України. Він є мега популярний тож там завжди багато народу. На момент зйомки наша група теж складалась з 5 осіб. В арсеналі зі мною опинилась беззеркальна камера Sony A6500 з кітовим об’єктивом. І це усе. Брав даний комплект за компактність. Він має багато недоліків і незручностей у роботі на вулиці, але компактність у подорожах мабуть одна з пріоритетних переваг.

Так от опинився  біля водоспаду у гущі людей з маленькою камерою. А так захотілося отримати художню світлину цього дива природи і саме з ефектом розмазування води. Знаючи обставини вирішую провести зйомку в напівавтоматичному режимі. Ну з цим проблем ніби то і не було адже світла цілком достатньо і чутливість не поперла у зернисту зону, але проявилася інша проблема – відсутність штатива. Так от якщо у вас немає штатива, його роль може виконати будь-яка поверхня чи опора з якої можна зробити відповідне кадрування. У моєму випадку таким послужили дерев’яні перила на стежці до водоспаду. Її якраз бачити у кадрі на передньому плані. Декілька кадрів з підлаштуванням витримки і отримую більш-менш бажаний результат.

Водоспад “Шипіт”

Дещо глобальніше про велику витримку.

Справді інструментарій дуже багатий на можливості і його можна застосовувати у найрізноманітніших сюжетах. Ну водоспад, струмок, ріка це лідери, а з таких що доводилось час від часу зустрічати в мережі на пам’ять приходять сюжети про світлину статичної людини в метро з розмазаним потягом, нічний сюжет дороги з червоною та білою полосою від автомобільних фар і ще багато і багато інших. Усі вони досягаються завдяки використанню великої витримки.

Ну і я ще б звернув увагу на чисто мистецькі нюанси художніх фотографій водоспадів. Такі світлини класні, але не завжди у тренді. Пригадую якось завітав до мене знайомий музикант. Побачивши як я проводжу корекцію водоспаду з подібним ефектом запитав: «А навіщо тобі це старе дрантя?». Спочатку мене дане запитання трохи вибило з колії, але після розпитування «чому дрантя», мій знайомий пояснив що у селі у його бабусі досі валяються старі китайські клейонки з зображенням водоспадів якраз з таким ефектом. Тож в підсумку склалася ситуація що завдяки старанню наших братиків з піднебесною мистецтво стало шерпотребом. Тобто перезасилля одного і того ж прийому не завжди позитивно впливає на сприйняття.

Художня фотографія водоспаду – висновки

Насправді наша тема це ще одна сильна сторона того моменту щоб нарешті вийти з автоматичного режиму і почати робити цікаві художні фото. Так велика витримка на автоматі можлива лише при дуже великій нестачі світла. Ну я більш ніж переконаний що пізно вночі ніхто не планує йти фотографувати водоспад. Тож без ручних налаштувань тут ніяк. Отриманий результат вас ні в якому разі не розчарує а додасть впевненості у тому що ви нарешті перейшли на вищий рівень. Ну і ще одна маленька порада не зловживати даним прийомом, і при його застосуванні думати про якусь персональну родзинку у кадрі. Таким чином вам нестрашне переротація та відсутність тренду. Сподіваюся на те що публікація була корисною, тож очікую на ваші коменти, думки та лайки у соцмережах.

Add a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *