Історія одного кадру: «У світлі сонця що заходить»

Сьогодні хотілося б поговорити про творчі та художні моменти фотографії. Це той рівень коли однозначних рецептів і інструкцій апріорі не може бути. Тут працює досвід, відчуття, фантазія. І саме у цьому мабуть найбільша насолода працювати з фотографією.

Ну це такий був творчий відступ, а ми рухаємося поближче до предмету зйомок. Перед вами кінцевий результат вечірнє фото з серії «Надвечір’я»  від фотографа Миколи Козлова, інтерв‘ю з яким про огляди фототехніки можна почитати на нашому сайті. Так от будучи частково причетним до фінальної реалізації цієї світлини вирішили поділитися нашим спільним рецептом створення цього кадру.

Вечірнє фото – про предмет зйомки та постобробку

Звісно оригінал з точки зору автора виглядав дещо відмінно. Насправді і вихідний кадр був уже цікавим. Та все ж якщо є можливість покращити світлину чого б цього не зробити. І тут у гру вступає таке явище як «постобробка». Для тих, хто ще не в темі: «Постобробка маніпуляції над кадром після його створення з метою покращання і надання стильових ознак». (Ух, як загнув, аж самому сподобалося). І знову ж хочу вдатися до порівняння зі звукозаписом. В індустрії звукозапису є таке явище, чи вірніше процес під назвою «Мастеринг». Це коли у вас є вже готова (записана, зведена і скомпільована в один трек) фонограма. Так от для того щоб вивести її якість до фінального звучання власне існує мастеринг. Під час цього процесу мастер-інженер або мастер-оператор буде намагатися витягнути з аудіосигналу максимум якості у звучанні. Власне тут робота триває над гучністю, глибиною звуку, окраскою звуку, об’ємом звук. Дуже люблю цей процес, бо під час нього простий звуковий файл перетворюється у щось значуще і гарне.

Та ж історія з постобробкою. При правильному настрої, при вдалих маніпуляціях ваша світлина має заграти абсолютно новим змістом і кольорами. Це має бути однозначно щось цікавіше ніж вихідний кадр.

Вечірнє фото – практичні моменти

А тепер до практики. Насправді з даним кадром було проведено мінімум маніпуляцій. І це розвіює ще один міф постобробки, що для досягнення гарного результату необхідно багато маніпуляцій і крутих програм. Проте зазначу ще один момент, що все що далі буду розповідати – носить виключно суб’єктивний характер, оскільки мова йде про творчість і кожен фотограф чи фотохудожник пройде цей шлях по своєму.

Вихідний кадр

Отож давайте оглянемо вихідний кадр. Ніби усе більш-менш прийнятно: проглядається якась деталізація, експозиція для вечірньої фотографії можливо трохи затемна, але для такого характеру світлин це й не дуже критично. Але… Але творча натура прагне більшої досконалості, тому на першому етапі радимося з Миколою чи не додати трохи контрасту та збільшити на один пункт експозицію. Для чого? Ну по-перше класично трохи зробити світлину  більш читабельною, а також для того щоб фігуру квітки перевести в контури і позбавити частково колірності в темних зонах. Як на мене пізній вечір це не те місце де грають найрізноманітніші кольори. Це зона виключно теплої оранжево-червоної гами з похідними кольорами. Проміжний результат мене цілком задовільнив, хоча знову ж та чогось не вистачало.

Після маніпуляцій з експозицією та контрастом

І це «не вистачало» мабуть криється у надмірній гамі кольорів, яких ще і так багато Наступним кроком пропоную зробити корекцію стосовно балансу білого. А точніше додати у вечірнє фото теплоти. І то так добряче додати, оскільки у променях сонця що заходить цього тепла в кольорі хоч відбавляй. Тому перестаратися тут буде дуже важко. Таким чином ми отримали кінцевий результат. Так, Микола додавав «тепла» на власний розсуд, проте мабуть будь-який його рівень тут виглядав би органічно. В результаті світлина вийшла справді органічною, з доброю передачею настрою вечірньої пори.

Фінальний кадр

Вечірнє фото – аналіз роботи

Якщо проаналізувати створення цієї світлини, можу констатувати наступні моменти, які свого часу для себе довелося відкривати з практики. По-перше не має великого значення з якою програмою працюєте. Я відверто навіть не запам’ятав назву софта на якій з даною світлиною працював Микола Козлов. Ну це точно не був відомий бренд. По-друге і про це я вже казав якість художньої фотографії не залежить від кількості маніпуляцій. З допомогою одного двох рухів повзунків можна отримати цікавий і неперевершений результат. По-третє кінцеве бачення кадру завжди призводить до якісного результату. Так ви можете сувати ручки в різні сторони і дивитися що вийде, проте процес буде довгим і не завжди результативним. А якщо у вас ви для себе сформулюєте кінцеве очікування – підбір засобів буде відбуватися значно швидше і результативніше. І по-четверте: присаджування експозиції особливо в художній фотографії не є чимось негативним. Насправді експозиція володіє потужним настроєвим арсеналом, і її зміна дуже суттєво впливає на стилістику кадру.

Отож мені залишається подякувати Миколі Козлову за надане вечірнє фото, а також за ідею створення цього поста. А усім бажаю творчості і сподіваюся, що наші рецепти стануть комусь та в нагоді.

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *