Об’єктив зі стабілізатором і без в історії фотографування вечірнього міста

Здавалося б на перший погляд питання очевидне. Та все ж на початках своєї фото кар’єри поняття стабілізатора для фото чесно ставило у тупик. Якщо з відео усе ніби зрозуміло: трясеться картинка, а завдяки стабілізатору вона плавніша. То з фото якось воно не малювалося. Попри те у більшості кітових об’єктивів цей прибамбас таки є, і у великій мірі з роками усе стає зрозуміло. Та все ж вирішив повернутися до цієї теми оскільки нещодавно повернувся зі зйомки, яка чітко показала, що таке – відсутність стабілізатора в об’єктиві і на що він впливає. Тому це той рідкісний випадок, коли буду демонструвати браковані фото, а не найкращі.

Об’єктив зі стабілізатором і без – передісторія

І так, поступила пропозиція відвідати цікаву вечірню екскурсію історичним містечком Дрогобичом. Тож недовго думаючи погоджуюся, адже це така чудова нагода по фотографувати вечірнє місто. Що ж пора готуватися: зйомки при недостатній освітленості, тож обираю найфункціональніший проте з таким сяким зумом об’єктив. Під руками опинився Tamron 17-50 mm F\2.8. Обрав саме його, оскільки з фотоспалахом при швидкій динаміці просто не буде часу до налаштувань. Паралельно у тісняві хвилювався за справність громіздкої техніки. То чи вдалим був вибір?

Зустріч під міською Ратушою, прогулянка у двір. Скрізь надзвичайно мало освітлення, або повна його відсутність. Спускаємося у підземелля – там лишень декілька свічок на підлозі. Піднімаємося на ратушу. О тут світла здавалося б достатньо адже перед вами нічне освітлене місто. Проте ось що в більшості випадків вийшло.

Об’єктив зі стабілізатором і без – розбір польотів

Чому так, адже і камера не з простих і об’єктив не з дешевих. Причина банальна і проста – недостатня кількість освітлення і занадто динамічні кадри. Тобто рух в кадрі не припинявся, оскільки в спину дихали ті що також намагалися зробити фото. Що цікаво, згодом промоніторив інтернет на наявність фото з цієї екскурсії. Так і з ратуші не побачив фотографій. І взагалі знімати репортажну зйомку у вечірній час це дуже і дуже не вдячна справа. Хоча варіанти є, та про них згодом.

Чому техніка повела себе саме так а не інакше. Для цього давайте глянемо на налаштування при яких робився кадр. Одразу скажу фотографував в режимі AV – пріоритету діафрагми. Діафрагма в ручну була виставлена на максимально відкритій 2.8. Що нам накрутила автоматика:

  • Shot: 2/5 sec. f/2.8 37mm
  • ISO: 3200

Переглянувши технічні характеристики одразу стає зрозумілим причина розфокусовки, яка реально є змазом. І перша причина у витримці в дві з половиною секунди. Справді у таких умовах для експозиції мабуть це було най оправданіше. Та все ж такі кадри при такій витримці робляться виключно зі штатива. Вручну витримати камеру нерухомо на майже три секунди при великій наявності поряд людей майже не реально.

Що можна було поправити у цій ситуації? Логіка підказує, що для того щоб зменшити витримку, вартували збільшити чутливість. І ось тут впираємось в можливості камери. Нажаль у цій конкретній моделі  ISO 3200 це та межа за якою «зима» (неподоланий шум сніг і інші артефакти перегріву матриці). Тому як бачимо це були не найкращі, але найоптимальніші показники налаштувань.

А тепер для чого тут стабілізація. А тут якраз оптична стабілізація змогла б суттєво допомогти на дві з половиною секунди втримати кадр у стабільній площині нівелюючи ривок під час спуску затвору та двох впертих літніх панянок, які намагалися будь-що протиснутися між стінкою вежі Ратуші і сідницями фотографа. Ось у такій ситуації наявність в об’єктиві оптичного стабілізатора стала б просто рятівним кругом.

Ні! Звісно я не шкодую що провів тих 20 хвилин на морозі та сильному вітрі над містом. Таки зробити непоганий кадр вдалося. Як? Питаєте? Опустив об’єктив дещо донизу, щоб в експонометр потрапляло більше світла від вуличного освітлення. В результаті вдалося скоротити витримку до півтори секунди. Окрім цього дочекався коли найбільш нетерпеливі панянки змерзнуть і розпочнуть спуск. Для кращої опори використав перила оглядового майданчику і вуаля:

 

Об’єктив зі стабілізатором  – цікаві висновки з даного випадку.

І перший висновок: якщо вам випадає вибір брати камеру зі стабілізатором або без нього. Краще брати зі стабілізатором. І це особливо актуально для початківців у яких невідпрацьовані навики роботи з камерою і є нерозуміння чому об’єктив не фокусується. Також це стосується і фахових фотографів, які змінили нещодавно камеру. У моєму випадку усе впиралося у фінанси. Об’єктив Tamron 17-50 mm F\2.8, який нещодавно з’явився в арсеналі, насправді існує двох версій: зі стабілізатором і без нього. Проте при виборі зіграв фактор економії, адже версія зі стабілізатором по перше дорожча майже на 150 умовних одиниць, по друге діаметр передньої лінзи більший, що вимагало нові витрати на аксесуари. Отож без сумніву наявність оптичного стабілізатора і для фотографій є дуже рекомендованою фітчею. Її необхідність особливо гостро відчувається у екстремальних умовах фотографування.

2 коментарі

  1. Ігро 24.12.2018 Відповідь
    • Yaroslav BaranAuthor 25.12.2018 Відповідь

Додати відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *