Перше моє селфі – використання фотоспалаху поза камерою

В останній день старого року коли усі готують салат Олів’є, прикрашають ялинку, творчі ж люди вдаються до експериментів. Так і в мене виявилась хвилинка часу для експериментів, тим паче що напередодні нарешті отримав довгоочікуваного фотоспалаху, про який розкажу уже в наступних публікаціях. Отож вирішив я його поганяти, але не просто так, а з певними творчими викрутасами. Справді, як фотоспалах працює я ще пересвідчився в перший день розпакування. Сьогодні ж вирішив випробувати його в режимі світлового капкану.

Навіщо потрібна світлова синхронізація для фотоспалахів

«Навіщо?» – спитаєте ви, і переконаний у багатьох давно визрівало запитання навіщо існує така система синхронізації. У мене дане запитання чи вірніше така потреба виникла після того, як трохи попрацював на студії з постійним світлом. Взагалі після того як ти починаєш розуміти природу світла і суть його у побудові кадру, стандартний зовнішній спалах уже починає дратувати і не влаштовувати, оскільки джерело світла є розташованим не там де треба. Що в такій ситуації робити?

Способи зміщення джерела світла

Якщо у вашому арсеналі є фотоспалах, проте він у стандартній позиції вас не влаштовує і снує багато технічних способів як змістити його відносно центру кадру.

  • Перший спосіб – використання розгалужувача гарячого башмака. Є такий гаджет, який кріпиться на гарячий башмак і у верхній частині якого закріплена планка, по кінцях якої розміщені ще два гнізда. Даний гаджет використовують в більшості випадків відеограми, проте і для фото власне у нашому випадку може стати частково помічним.
  • Другий спосіб –  використання подовжувача гарячого башмака. Це уже ближче до суті. Даний технічний гаджет складається з штекера, який вкладається в гарячий башмак і зовнішнього гарячого башмака, які з’єднані між собою кабелем. Така конструкція дає більше свободи у побудові світлової схеми.
  • Третій спосіб – використання проводової або радіо синхронізації. Це найбільш правильний у даній ситуації спосіб. Проте він потребує наявності додаткового обладнання на подобі спеціальних кабелів або радіо синхронізаторів. Врешті і сам спалах має підтримувати усі ці системи.
  • Четвертий спосіб – використання так званої світлової синхронізації, коли фотоспалах спрацьовує на спалах іншого джерела імпульсного світла. Відомий він ще в народі як «світлова ловушка» або «світловий капкан».

Мета експерименту

Так от власне четвертий спосіб вирішив випробувати у творчому експерименті. Отож метою даного експерименту перевірка на практиці роботи світлового синхронізатора зовнішнього фотоспалаху та виявлення певних нюансів у роботі з ним.

Предмет експерименту

Не довго думаючи проводжу аналіз наявного обладнання під руками та обставин, і розумію, що як би не хотілося, проте пора лізти в кадр. По-перше під рукою немає достойної моделі, бо усі готуються до нового року, по друге не хочу в дома привертати зайвої уваги в передноворічний період. Отож приймаю рішення робити селфі.

Засоби для реалізації експерименту

Якщо мова йде про селфі, необхідно вирішити технічне питання як самофотографуватися. Благо нещодавно від одного продавця як бонус отримав інфрачервоний пульт дистанційного управління. Отож для селфі ніби усе готово:

  1. Дзеркальна фотокамера
  2. Штатив
  3. Зовнішній фотоспалах
  4. Стійка під зовнішній фотоспалах
  5. Інфрачервоний пульт дистанційного управління

І ще про четвертий пункт. Справді стійка під зовнішній фотоспалах є досить важливою, оскільки той як джерело світла має розташовуватися вище ніж об’єкт зйомки. До речі для цього можна навіть використати звичайнісінький штатив, на який накручуємо «лапку» яка у більшості випадків йде в комплекті з фотоспалахом. У моєму ж випадку я використав стійку для стаціонарного світла, яка також має стандартну різьбу під різного типу фото обладнання.

Приступаємо до експерименту

Звісно вибір локації і моделі тут не розглядаю, бо предметом стало усе що попало під руку. В даному випадку моє робоче місце. Далі закріплюємо камеру на штатив, спалах на стійку. І розпочинається найважливіший момент – налаштування техніки. Ну про те як запустити ІЧ-пульт дистанційного управління ми уже писали в окремій публікації. Наразі детальніше зупинимось на налаштуванні синхронізації між камерою і фотоспалахом.

У даному випадку насамперед налаштовуємо фотоспалах в режим світлової ловушки. У конкретній моделі фотоспалаху така налаштування можна зробити лишень в мануальному режимі. І обов’язково режим підпорядкування Slave. Про режими підпорядкування детальніше також поговоримо в окремих публікаціях.

Далі переходимо до налаштування камери. Насамперед відкриваємо вмонтований спалах. Далі переходимо у меню (модель камери Canon 60D). Усю навігацію подаю з україномовного меню

  1. В червоній зоні обираємо «Керування спалахом».
  2. В підменю обираємо «Налаштування функцій вбудованого фотоспалаху»
  3. Перед нами відриється меню налаштування внутрішнього спалаху. Тут нас буде цікавити пункт меню «Функції бездр.». (Очевидно функції бездротової синхронізації)
  4. В даному пункті меню є лишень піктограми. Обираємо піктограму на які зображені до плюсовані два фотоспалахи.

Ось фактично ми і завершили налаштування обладнання. Та насправді це ще не все і про деталі за мить. Наразі можемо розставляти обладнання і пробувати фотографувати. Справді при спрацьовуванні вмонтованого спалаху одночасно спрацьовує і зовнішній спалах…

Проте на фото щось не те. Ніяк не можу досягнути бажаного співвідношення світла і тіні. Згодом розумію, що проблема в однаковій потужності обох спалахів. Ось тут нам в нагоді може знадобитися звукорежисура. Річ у тім що нам необхідно збалансувати чи вірніше змікшувати два джерела світла. Оскільки зовнішній фотоспалах ми розмістили обабіч, відтак його функція малюючого світла, а внутрішній спалах нам необхідно максимально послабити щоб він виконував функцію заповняючого світла. Де знайти такий інструмент чи як кажуть звукорежисери «мікшерний пульт?». Насправді

Весь інструментарій є в камері:

  1. В червоній зоні обираємо «Керування спалахом».
  2. В підменю обираємо «Налаштування функцій вбудованого фотоспалаху»
  3. Тут знаходимо два пункти з назвою «Компенсація експозиції». Біля кожного з пунктів є піктограма яка вказує за яким фотоспалахом вона керую.

Отож внутрішній фотоспалах скручуємо до мінімумам, а зовнішньому додаємо пунктів. І пробуємо створити ще один кадр. Ну що ж йду фотографуватися. Тепер я це можу робити і без допомоги стороннього фотографа оскільки маю в арсеналі ІЧ-пульт дистанційного керування.

 

В даному випадку у нас з’являється бажаний баланс світла і тіней. Чого власне хотілося і досягнути.

Висновки

Даний експеримент персонально мені довів що при відсутності громіздкого студійного обладнання цілком можна студійне освітлення змоделювати підручними портативними засобами (камера, фотоспалах). Звісно все одно якийсь мінімальний комплект аксесуарів має бути, проте такий комплекс є набагато портативніший та мобільніший. Врешті наявність підтримки світлової синхронізації у вашого фотоспалаху вас забезпечує простим, надійним і економічним способом управління зовнішнім спалахом.

Звісну така схема принесе неабияке задоволення у випадку практики роботи зі студійним світлом, як такий собі компактний замінник громіздкого студійного обладнання. Отож перед тим як заглиблюватися в такі нетрі рекомендую пройти курс по роботі зі студійним світлом. По можливості згодом цій темі також присвячу декілька публікацій та практичних занять. А наразі я новою для мене схемою цілком задоволений, оскільки мій новий фотоспалах отримав нові творчі можливості.

 

 

 

Додати відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *