Експерименти: говоримо про понижуючі перехідні кільця

Тема насправді з одного боку очевидна, а з іншого, особливо для початківців можливо і не завжди зрозуміла. Та перше питання що таке перехідні кільця і навіщо вони потрібні? Усе просто: ваш об’єктив, незважаючи на його «досконалість» може подарувати вам значно ширші можливості у фотографії з допомогою всіляких насадних аксесуарів. До речі такі можна прикручувати як на передній частині об’єктива, так і на задній (за задню будемо мати на увазі місце зі сторони баянету і камери.) Якраз на останню кріпляться перехідники , якщо об’єктив не сумісний з камерою (як приклад перехідник на баянет м42), а також  спеціальні розширювальні кільця для збільшення фокусної відстані об’єктива. Та про це постараюся згодом написати детальніше. Проте і с переду об’єктива можна кріпити не менш цікаві пристрої, починаючи від простих бленд і та конвертерів і завершуючи силою силенною всіляких світлофільтрів.

Перехідні кільця: яка роль?

Виникає логічне запитання: а де кріпляться перехідні кільця і для чого вони власне потрібні. Річ у тім, що діаметр передньої частини об’єктивів у різних моделей є різною. Звісно вони сьогодні підігнані під певні стандарти, та все ж їх достатньо багато. Пригадуєте попередню публікацію Як комфортно працювати з фіксованою EF-оптикою на кропнутих матрицях. Якраз у ній описував один з варіантів використання перехідного кільця: у мене був об’єктив з діаметром передньої частини 52 мм, а ширококутний конвертер з діаметром 58 мм. Так от щоб подружити ці два прибори, якраз довелося взяти з собою перехідне так зване підвищуюче кільце з 52 до 58 мм. Благо такі аксесуари коштують копійки тому для експерименту вони цілком доступні. Завдання, які ми ставили у цій публікації, а саме розширити кут об’єктива таке кільце виконало. Проте сьогодні говоримо про зворотній процес.

Завдання експерименту

У даному випадку у нас є наявний зум об’єктив з фокусною відстанню 18-135 мм. І діаметром передньої частини об’єктива 67 мм. Також захотілося провести декілька експериментів. Перший з них з тим же ширококутним конвертером для розширення кута, а другий простіший спарувати наш об’єктив з колекцією світлофільтрів , які розраховані на діаметр 58 мм.

З чого розпочати?  Звісно з пошуку перехідного кільця з 67 на 58 мм. Проте у своїй практиці на збільшення діаметра кільця знаходив можна сказати без проблем, а ось  у зворотному напрямку якось не доводилось зустрічати. Склалося враження що таких і в природі не існує. До речі на форумах чув від багатьох фотографів репліки мовляв «навіщо тобі це». Та все ж така вже людська натура, що доки не спробуєш, доти не повіриш. Продовжуючи пошуки я все таки знайшов те що мені було потрібно. Виявляється є такі кільця, і називаються вони «понижуючі». Справді їх важче знайти. Пройшовся по доброму десятку інтернет-магазинів і в останньому таки натрапив на те що шукав. Та все ж єдиного і безпересадкового варіанту з 67мм до 58 мм таки не знайшлося, тому купую два перехідних кільця 67-62мм і 62-58. І так техніка для експериментів в зборі.

Починаємо експеримент

З’єднати усі прилади у єдине ціле вдалося цілком легко і без проблем. Лише виникали побоювання, що автофокус як і в попередній історії просто не справиться з такими навантаженням. Але і той при наявності системи STM дуже швидко і точно відпрацьовував при наведені на різкість – просто одна насолода. Але у нас об’єктив стояв у крайні позиції 135 мм. Рухаємося до 18 мм. І що ми отримуємо? (див фото).

Так у нас є наших 12.6 мм фокусної відстані, проте по периметру у нас кругла рамка –ефект «глазка». І прибрати при такій фокусній відстані ніяк цього не зможемо, оскільки 2 перехідника будучи зайвим тілом для об’єктива так чи інакше потрапляють в поле зору об’єктива. Взагалі насправді ситуація не замутила. Звісно можна позбутися цієї рамки збільшуючи фокусну відстань. І навіть так собі міркував: якщо без рамок отримаємо фокусну відстань нижчу ніж 18 мм – це уже перемога. Та все ж в кінцевому результаті очікувало невелике розчарування: мінімальна фокусна відстань, яку вдалося досягнути таким чином становила 16.8 -17 мм. Ну навіть цей один міліметр можна вважати маленькою перемогою, хоча на справді дуже такою сумнівною.

А ось справи зі світлофільтром пішли куди краще. Звісно і тут були проблеми, адже на 18мм  корпусу перехідників утворювали глазок, проте на фокусній відстані дещо більшій від 35 мм вони пропадали. У діапазоні від 20 до 35 мм кіль ця утворюють досить хорошу художню віньєтку, розміри якої можна регулювати з допомогою кільця зума. Тому старий комплект світлофільтрів може ще раз стати у нагоді.

Висновки про понижуючі кільця

Чи вартує користуватися понижуючими перехідними кільцями? Однозначної відповіді немає. В процесі експеременту ми отримали як негативні результати, так і позитивні. Отож почнемо з негативних:

  1. Наявність ефекту «глазка» на широкому куті, відтак у нас відбувається часткова втрата корисного фокусного діапазону.
  2. Через вищевикладену проблему – неможливість використання на ширококутних фіксованих об’єктивах
  3. Рентабельність використання ширококутних конвертерів у такій схемі дорівнює не більше 1 мм виграного ширококутного діапазону.

А тепер про позитиви:

  1. Отримуємо хороші художні інструменти для створення ефекту «глазка» та віньєтки.
  2. Отримуємо можливість за відносно невеликі кошти користуватися старим комплектом світлофільтрів, які були розраховані на об’єктиви з меншим діапазоном.

Кінцева рекомендація напрошується сама собою: у вас новий об’єктив, але стара колекція світлофільтрів – вартує на початках придбати понижуючі кільця, оскільки їхня вартість врази нижча ніж один новий світлофільтр. Ось тим і обмежується ефективне технічне використання понижуючих перехідних кілець. Усе решту належить до сфери творчості та експериментів.

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *