Експеримент: розширяємо кут у Геліос 44м

До цього експерименту я б рано чи пізно дійшов, адже усі запчастини є присутні. Лишень проблема полягала у добрій погоді та бажанні щось десь по фотографувати. Для нашого експерименту необхідні три речі:

  • Об’єктив Геліос 44м
  • Перехідне кільце з 52-58мм
  • Ширококутний конвертер Canon WD-0,7

Проблема

На запитання «навіщо все це», спробую дати відповідь з допомогою математики. І так у нас є хороший художній об’єктив з фокусною відстанню 58 мм. Знавці одразу скажуть що це портретник і така фокусна відстань для багатьох завдань незручна. Та рухаємось далі. Ускладнює нашу ситуацію той факт що володіємо кропнутою камерою з кроп-фактором 1.6. Отож у перерахунку на наш Геліос 44м ми в реальності отримаємо фокусну відстань 92.8мм. Ого. Це вам не 55 мм. Це такий собі фіксований зум. Тобто в видошукач ми бачимо майже в двічі збільшену картинку. Що робити у такій ситуації?

Варіанти вирішення

Нещодавно я уже в експериментах розповідав про «ширококутні конвертери» і «як комфортно працювати з фіксованою ef-оптикою на кропнутих матрицях». Тоді нашим піддослідним саме стала півторачка від Yongnou. Чому б і зараз не вдатися до цієї схеми? Отож спочатку на Геліос накручуємо перехідне кільце, а далі накручуємо конвертер. Конструкція вийшла масивною. Оба прилади зі справжнього метало, тому в руках добряче відчувається тягар. Благо цього разу у нас відсутній автофокус, тож не варто хвилюватися за двигун, який у китайських оптичних братів напевно тут таки і віддав кінці.

Тестуємо

Одразу скажу, які у мене були побоювання. Насамперед боявся, що така зв’язка спричинить до пониження контрасту у і так неконтрастного об’єктива. Друге побоювання – неповторне боке Геліоса стане менш виразним. І третє побоювання – вилізуть змази по краю кадру, що притаманно дешевшим ширококутним конвертерам.  Проте були і позитивні очікування і власне в сторону ширококутності. Справді у мене на виході вийшла фокусна відстань 64.96 мм.

Результати

Насправді те що вийшло під час тестової фотосесії приємно порадувало. Насамперед ми таким чином майже знівелювали різницю між EF та EF-S показниками: ніби і не 58мм але вже не 92мм. І після декількох сесій, зроблених без конвертера, якось незвично спочатку було фокусуватися коли тобі в кадрі доступно набагато більше деталей. Але визнаю, однозначно комфортніше. Далі, справді дещо втратив у світлосилі, і контрасті. Це особливо відчутно на насиченості кольорів. Та все ж зміни не критичні і з допомогою будь-якого редактора нівелюються. Щодо боке, воно майже не постраждало, а навпаки отримало підкреслення ефекту закручування. І це мабуть завдяки ширшому куту, адже в кадр помістилося врази більше деталей. Але що найголовніше картинка не загубила своєї пластики, притаманної саме Геліосам. Це особливо помітно на чорно-білих світлинах.

Висновки

Я результатом задоволений: експеримент показав позитивні тенденції, тобто однозначно така оптична зв’язка має низку переваг, і вартує застосування у практиці фотографа. Пробіжимося по позитивах і негативах. Негативи: незначна втрата в контрасті, у світлосилі та насиченості кольорів. Позитиви: покращився комфорт у кадруванні і боке отримало підкреслення своїх сильних сторін.

Тому не бійтеся експериментувати і шукати свій неповторний стиль у фотографії. Знаю, постійні читачі дорікнуть, що відтепер свій конвертер буду вставляти куди треба і куди не треба, але насправді він для того і є щоб щось змінити та покращити. Сподіваюся його «вставлю» ще не на один об’єктив, щоб знайти щось нове, щось неповторне і врешті щось красиве, адже саме заради останньої характеристики ведуться творчі пошуки.

Додати відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *