Ширококутні пошуки (частина перша): як фотографувати малі приміщення.

Кожна техніка пізнається в роботі. А для кожної роботи потрібна відповідна техніка. Коли я отримав замовлення на курорті Східниця зробити фотосесію одного з відпочинкових комплексів, я навіть і гадки не мав, що уже незабаром буду писати про це публікацію, яка перейде ось у таку тему.

Проблема фотографування малих приміщень

Звісно справи йшли добре. Великий ресторан, фойє, ігрова кімната, басейн були відфотографовані без проблем. Та ось настав час фотографувати номери. Вони по домашньому затишні, невеликі за розміром. І ось тут зрозумів, що справи кепські: на світлину поміщалася від сили одна протилежна стіна. І як би я не шукав глибоких кутів, куди можна було втиснутися, фотографія виходити з закутком і аж ніяк не претендувала репрезентувати усю кімнату.

Звісно логіка заспокоювала: «нічого страшного, зробиш декілька фото з різних ракурсів і ось тобі буде повна картина». Але як не ліпив різні закутки картина чомусь не малювалася. Не буду розповідати, що ніби я на той момент не знав у чому причина. Звісно знав, що для такої фотосесії потрібна відповідна оптика – так звані ширококутні об’єктиви.

Що таке широкий кут

Та як показала практика, широкий кут також буває різним, проте взагалі що це за таке поняття, думаю варто трошки зупинитися на даному питанні, оскільки пригадую, воно мені також не одразу стало зрозумілим. Ну широкий кут і що далі?

Насправді дане поняття відповідає за те, скільки і в якому виді інформації потрапить в об’єктив, а відтак на світлину. І точкою відліку у цьому питанні мабуть варто взяти фокусну відстань в 50-55 мм. Широкий кут чи не широкий кут відповідає власне фокусна відстань. Щоб якось спростити розуміння даного питання зазначу що 50-55 мм. відповідають фокусній відстані наших з вами очей. Як експеримент можете взяти свій фотоапарат, виставити ці параметри на об’єктиві і ви переконаєтесь, що у видошукач ви побачите те саме, що і на власні очі. Будуть ті ж розміри об’єктів, ті ж пропорції.

Наступне твердження: все що менше 50 мм. Вважається широким кутом. Справді, скажімо поставимо показник об’єктива на 24 мм. (звісно якщо об’єктив дає змогу це зробити) у видошукачі будемо спостерігати наступну картину: загальна картинка зменшується, проте в кадр починає потрапляти набагато більше речей і елементів. А якщо поставимо 18 мм, навіть будемо спостерігати легеньку шароподібну деформацію і ще більше деталей в кадрі.

А що там вище 55 мм.

А в протилежну сторону розпочинається царство зумів та телескопічних ефектів. По простому усе що вище 55 мм  відповідає за збільшення чи приближення картинки. Проте в такому випадку в кадр потрпляє набагато менше елементів. Та про це ми розповімо у інших постах чи публікаціях.

 

Як досягнути широкого кута

І так ми тепер зрозуміли, що для фотографування малих приміщень нам необхідно в кадр засунути якомога більше деталей, при умові, що ми не маємо куди відійти з фотоапаратом. Тобто нам необхідна ширококутна техніка. Звідкіля її взяти і якою вона буває. Звісно за такі речі відповідає оптика, тому будемо мати справу з об’єктивами. І справді у великій армії об’єктивів є окремий батальйон спецзавдань під назвою ширококутна оптика. Їх є чимало і вони поділяються на декілька типів: по типу механіки: фіксовані та комбіновані, а також по фокусній відстані: ширококутні і надширококутні.

Якщо брати по типу механіки це звичні фікси у яких лишень конкретно зафіксована фокусна відстань. Серед популярних: 30 мм, 24 мм. Комбіновані можуть мати ознаки як звичайних так і ширококутних, а деякі мають ще й ознаки телеоб’єктивів. Най типовішим комбінованим об’єктивом є звичні “кітові” об’єктиви 18-55 мм.

Про “кітові” об’єктиви

Пригадую, коли мій знайомий продавав мені перший дзеркальний фотоапарат, він мені активно впарював, що там крутий об’єктив з зумом 4х. Після псевдозеркального Олімпуса, де було 10 х збільшення, якось 4х не вражало. Проте згодом стало зрозуміло, що ніякого зума чи збільшення там взагалі немає. Це об’єктив з непоганими ширококутними можливостями і еталонною фокусною відстанню у 55 мм.

 

Про надширококутні об’єктиви

Коли об’єктив має фокусну відстань 20-8 мм. Він потрапляє в групу надширококутних об’єктивів. Вони ще відомі як риб’яче око або fish eye. Насправді вони захоплюють аж забагато деталей, тому для того щоб їх розмістити в стандартному кадрі картинка деформується у таке собі шароподібну випуклу картинку. Насправді це уже прерогатива художньої фотографії та спец ефектів у відео. Для звичного документування чи хронікальної фотографії навряд чи стане в нагоді.

 

Широкий кут і бюджет

А тепер про іншу сторону медалі. Як показує практика, ширококутні об’єктиви є таки достатньо дорогим задоволенням. Як же ж тут бути? Насправді є декілька способів, які допоможуть вам отримати широкий кут при малих затратах. Ну насамперед це ваш “кітовий” об’єктив, який по замовчуванню уже є ширококутним. Проте якщо і цього недостатньо – можна вдатися до допомоги так званих ширококутних насадок, які за достатньо скромні витрати здатні розширити кут вашого об’єктива. Та про особливості ширококутних насадок ми розповімо у наступній частині, де проведемо тест-драйв двох подібних приборів.

 

Тож як фотографувати малі приміщення.

Усе просто. Це має бути ширококутний чи надширококутний об’єктив (або насадка), яка варіюється  в діапазоні від 50 до 15 мм фокусної відстані. Усе що нижче даних показників уже перебір з деформацією, а усе що вище – претендувати на широкий кут ніяк не може. З власної практики можу порекомендувати золоту середину: 15-20 мм. фокусної відстані. Це межі документального і художнього, а також чудова нагода якнайкраще передати об’ємність і грандіозність приміщення.

Додати відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *