Робота зі світлом у фотографії – класична світлова схема

І ось той ключовий момент, до якого ми рухалися протягом декількох публікацій: ми приступаємо до практики. Можливо усіх тих теоретичних моментів можна було б і уникнути, та все ж тепер можна звами спілкуватися на певному професійному рівні. Хоча звісно жартую, оскільки і надалі буду намагатися викладати свої думки як найпростіше. Сьогодні ми вперше зайдемо у фотостудію і спробуємо зробити першу свою світлову постановку. Для себе цю схему я назвав класичною, оскільки вона є безвідмовною як і теорія «третєй». Тобто навіть у найнедолугішому виконанні вона працює і дасть вам очікувано позитивний результат. Ми також розберемо поняття “малююче світло”, “заповняюче світло” та “контрове світло”. Та перед тим ще декілька фундаментальних понять з філософії світла у фотографії.

Філософія світла у фотографії

Ми тих філософій перебрали чимало, та все ж у світлових схемах у фотографії діє одна проста істина, яка диктує мету застосування джерел світла. Якось раніше мені здавалося, що метою застосування світла у фотографії є висвітлення чи вирівнювання світлової картинки. Та насправді усе прозаїчніше і значно простіше: первинною метою світлових схем є імітація природнього освітлення, тобто відтворення світлової картинки яку ми отримуємо з допомогою нашої найближчої зорі – сонця. Це основа основ – намагання відтворити світлову картину до якої ми звикли. Це мабуть еталон від якого будемо малювати інші картини і інші характери. І відверто коли познайомився з цією класичною світловою схемою – був навіть трохи розчарований що усе так просто і без варіантів. Та насправді це відправна точка, яка дасть нам можливість для імпровізацій. І ще один момент: дуже люблю спостерігати і аналізувати за світловою постановкою у кінострічках. Тут як на мене світлове мистецтво досягло найвищих висот. І найобнадійливіше6 усі кіношні світлові прийоми цілком працездатні у фотографії. Нагадаю, що я експериментую і навчаюся разом звами, тому фактично дана серія це викладка моїх власних перших кроків у розумінні роботи зі світлом.

Малююче світло

Я довго не міг зрозуміти чого його так називають. Насправді це базове джерело світла у нашій класичній схемі, яке і в сольному варіанті здатне віддуватися за усіх. Без нього кіна не буде. Воно може бути у найрізноманітнішому форматі: від простої настільної лампи до софтбокса чи якогось студійного фотоспалаху. Проте його основним завданням є з допомого світла намалювати об’єм, а саме створити таку світло-тіньову картинку, яка б для нас була з одного боку дуже звичною, а з іншого красивою і нестандартною по відношенню до ваших попередніх світлин.

Очевидно у фото індустрію таке світло перемандрувало з образотворчого мистецтва, де художники намагаючись додати реалістичності своїм творінням дуже добре вивчили світлову поведінку природнього світила. Відтак малююче світло передбачає перехід від світла до тіней, і воно вирізняється контрастом. Отож давайте спробуємо його відтворити  на практиці.

Перед нами наш фотобокс чи то пак фото модель – центр нашої світлової сцени. Наше завдання його освітити так щоб ми повірили у правдивість «джерела» світла. Давайте згадаємо як у більшості випадків сонце освітлює наших моделей? Однозначно це відбувається зверху і однозначно під певним кутом. Коли сонце є в зеніті – світлини у нас занадто контрастні ну і не завжди добре виглядають. Тому і в даному випадку перше наше джерело світла ставимо під кутом приблизно 45 градусів по відношенню до моделі, підіймаємо його трішки вгору, щоб воно було вище рівня очей моделі і робимо невеликий нахил світлового приладу. Ось так  приблизно малюється імітація світла що лається з вікна.

На практиці роль малюючого світла у нас можуть зіграти найрізноманітніші світлові прилади. Це можуть бути джерела мякого і жорсткого світла. Знову ж якихось конкретних вимог по розмірах розкриття проміння чи чогось подібного не існує, бо усе підбирається індивідуально. У своїй практиці для створення малюючого світла використовую звичайний софтбокс, а іноді прилади відео світла, які по своїй природі є більш жорсткіші.

Заповняюче світло

Про нього ми вже згадували раніше. Це насправді такий вид постановочного світла коли ми вирівнюємо і висвітлюємо весь кадр загалом. Щось подібне ми спостерігаємо під час фотозйомок з допомогою потужних фотоспалахів у приміщеннях. У нас усе стерильно, ніяких тіней. Насправді даний вид світла у нашій світловій схемі буде виконувати допоміжну роль. Зверніть увагу ось на цю світлину. У даному випадку тіньова частина може здаватися занадто темною. І тут якраз в нагоді може стати заповняюче світло, яке підсвітить темну частину тіньової сторони. Досягнути цього ефекту підсвічування можна з допомогою звичайних софтбоксів, проте вони по потужності світлового потоку мають бути в рази слабші проте рекомендовано з ширшим кутом розсіювання. Або щоб досягнути ще природнішої картинки може використати звичайний відбивач чи навіть простий лист білого пінопласту. Таке джерело світла зазвичай ставлять по центру сцени, щоб якомога більше площі потрапило у дію цього типу світла. Хоча і зустрічаються випадки коли його можна розмістити в протилежній стороні від малюючого світла, таким чином зосередити його дію на темній стороні моделі.

 

Контрове світло

Ну і наймагічніше джерело світла, яке має світити з-за моделі утворюючи в кадрі своєрідний ореол і відриваючи візуально її від фону. Таке світло може бути розташоване зверху, знизу, проте воно має бути на протилежній площині лінії «малююче-заповняюче світло». Звісно варто уникати щоб саме джерело потрапляло в кадр. І не випадково воно називається контровим, оскільки якщо б моделі не було, воно б світило прямо в об’єктив. Тобто світло яке навпроти нас.

 

Висновки

Ось так коротко намагався викласти суть класичної світлової схеми, яка сьогодні має широке застосування у художній фотографії. Звісно це лишень ази. Насправді дуже багато елементі впливає на якість остаточного результату. Це насамперед якість джерела світла: його потужність і температура. Це характер світла. Це ширина променю малюючого світла. Це форма і фактура тіней які утворюються на моделі , це баланс між малюючим і заповняючим світлом і т.д. також варто зазначити, що кожне з цих видів світла цілком може існувати самостійно або лишень у двоїчних комбінаціях. Мало того розташування кожного з них  також не є якимось каноном – і тут можна творити і творити чудеса. Про характер малюючого світла сподіваюся розповісти у  майбутніх публікація.

Отож якщо ви нарешті відчули в собі запал до експериментів і є бажання саме по експериментувати з постановочним світлом, засвоєння даної схеми має надати вам уже очікувано цікавий результат. З цієї схема власне рекомендую стартувати, щоб зрозуміти хто є хто і як світло себе поводить у різних ролях. Наразі ж бажаю вам хороших студійних світлин і сподіваюся зустрінемось у нових публікаціях на дану тематику.

P.S.

Знаю, що терміни «заповняюче світло», «малююче світло» є калькою з російської, проте наразі так і не віднайшов зручний аналог в українській. Якщо хтось знає зручну альтернативу – прохання поділитися…

 

2 коментарі

  1. Ромко Кадр 19.04.2018 Reply
    • Yaroslav BaranAuthor 22.04.2018 Reply

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *