Світло для фото: великий перехід з софтбокса на моноблок (+ВІДЕО)

Привіт усім і знову говоримо про світло. Пригадуєте не так давно ми уже писали про такі речі як великий перехід у фотографії. Тобто мова була про еволюційний шлях фотографа у використанні тої чи іншої техніки. Спочатку йшлося про перехід на дзеркальну фотокамеру, а згодом перехід на повний кадр.

Перший великий перехід – робота зі світлом

Щось подібне існує і у царині світлового забезпечення фотостудій. Перший мабуть великий перехід це коли ви таки наважилися зайнятися світловою студійною фотографією і не гребували розібратися з теорією світла. Звісно першим вашим світловим приладом (при умові якщо надасте перевагу постійному світлу) стане звичний софтбокс розміром 50 на 70 см. І головою на 4 лампи. Звісно є й кращі екземпляри на п’ять ламп і окремими вимикачами. Проте суть залишається сталою: вам доведеться мати справу з джерелом м’якого світла – софтбоксом – таким собі уставленим приладом, який крім софтбокса по суті не може бути більше ніким. Насправді прилад хороший і якщо у вас статична локація і ви знімаєте щось одне без видозмін – даний комплект буде служити вам вірою і правдою.

Проте коли вам доведеться знімати у декількох локаціях – тут розпочинаються танці з барабаном. Вам необхідно розібрати цей гаджет, потім на місці зібрати, а це забирає багато часу. На початках навіть цей процес починає подобатися, проте що раз далі усе починає діставати. Але це особливість саме ось такого форм-фактору світлового приладу. Ну і другий момент на який ми уже акцентували увагу є також суттєвим недоліком. Тобто даний софтбокс є виключно софтбоксом і ніше інше. Зробити з нього стрип бокс, рефлектор чи інший модифікатор просто не вийде. Ну ні, звичайно можуть знайтися кулібіни, які до голови софтбокса можуть прикрутити будь-що, але це інша історія. Наразі уявімо що вам на студії потрібний і софтбокс і октабокс і портретна тарілка і ще низка модифікаторів, а часто вони використовуються в парі – в результаті на студії буде велетенський ліс стійок щоб забезпечити оперативність. Ну і третій момент – постійна проблема з підбором джерел світла. У нас на каналі є не одне відео на цю тему і проте універсального і наближеного до ідеалу рішення наразі не існує.

Другий великий перехід – моноблок

Так от рано чи пізно коли ви довідаєтесь що світло має набагато ширші можливості аніж банально м’яке та жорстке світло – розпочнеться пошуки можливостей спробувати найрізноманітніші модифікатори, які наразі існують і придумані людьми. Шлях для купівлі кожного з модифікаторів як окремого приладу призведе до засміченості простору студії і не більше. Що в такому випадку робити? А чи не придумати якийсь універсальний прилад в якому джерело світла є сталим а лишень змінюються модифікатори?

Ну що ж насправді такі прилади є, вони уже відносно давно придумані, тож наразі нам не доведеться винаходити велосипеда. У нашій практиці підказку у пошуках подібного роду світильників дали стаціонарні студійні фотоспалахи. Пригадуєте це така собі коробочка на якій кріпиться спереду спіраль фотоспалаха та пілотна лампа, а також є можливість кріпити з допомогою хитромудрих кріплень усілякі модифікатори. Проте в цей самий момент читачі, які ознайомилися з попередньою публікацією нас поправлять: не «хитромудре кріплення» а байонет, і будуть праві. Справді механізм, з допомогою якого кріпляться усі види модифікаторів називається байонетом. І таким чином ми наближаємося до другого великого переходу коли наші світлові прилади стають багатофункціональними і більш універсальними.

Одразу скажу що народна назва таких приладів – моноблок. Є вони для фотоспалахів, а є звісно і для постійного світла. Довго довелося шукати моноблок для постійного світла і таки натрапив свого часу  саме на ту модель, яка нам була потрібна у конкретний проміжок світлової еволюції. Модель Listolite RAY D8 C3200 поєднувала в собі класичний моноблок з байонетом і можливістю вкрутити в нього джерела світла з найрозповсюдженішим патроном Е27. Ну ми використовували його з різними джерелами світла. Перевагу звісно надавали ЛЕД-лампам і про це є не одна публікація на нашому сайті. Аналогічно думаю не варто розповідати про те що байонети також бувають різних стандартів, про що можна прочитати у попередній публікації. У нашому випадку ми обзавелися найбільш розповсюдженіший стандартом байонету Bowens. Він класний тим що під нього існує широченний вибір світлових модифікаторів від різних виробників. Тобто ті ж софтбокси чи тубуси ми можемо обирати відповідно до бюджету. І це також суттєва перевага моноблоків. Також не є проблемою коли ви насадку придбали під інший стандарт – на ринку існує велика кількість перехідників. Тобто моноблок дає можливість зануритися ну можна сказати в абсолютно новий світловий світ, який тепер стає доступний для використання у фотостудії. І це круто, бо знаючи з власної практики чисто психологічно важко кожен раз купувати новий світловий прилад, а тут мова йде про аксесуар, який по вартості часто густо є дешевшим ніж уся повноцінна конструкція.

Та знову ж не все так однозначно райдужно. В історії з Listolite RAY D8 C3200 є й слабкі сторони такої схеми. По перше ми можемо в цей моноблок вкрутити лишень одне джерело світла. Так коли ви кріпите на нього октабокс, туди без проблем можна помістити перехідник на три лампи. Та все ж скільки ми не перебирали джерел світла під стандартний патрон – ідеального не знайшли. Тут ми зустрічаємося з проблемою недостатньої кількості світла, з не завжди чистим спектром і т.д. Про це можна почитати у нас на сайті. Що робити у такій ситуації і куди рухатися далі? І тут на нас очікує третій великий світловий перехід про який ми також колись згадували у попередніх публікаціях.

Третій великий перехід – моноблок з лед-чіпом

Ще добрий десяток років тому про такі джерела фото світла годі було й мріяти. Вони якщо й існували – коштували космічні суми і були доступні мабуть лише на голівудських пагорбах. Мова йде про моноблоки з лед-чіпом, які уже позиціонуються як професійні світильники. Ще буквально недавно для нас це була недосяжна мрія, і ось на днях  в двері постукав кур’єр і вручив довгоочікуваний пакунок. Там був один з таких приладів фірми Godox SL60W. По технічних характеристиках це був космос: потужність 60 ватт і CRI 95%. Перші тести показали що це не дуті дані а справді високоякісне джерело світла, яке не розчарувало наші очікування. Та про це в більш детально розповімо в наступних публікаціях оскільки даний прилад вступає у стадію довготривалого тестування.

Післямова

Ну і як висновок щодо подальших дій: якщо маєте бажання і потребу у розвитку вашої свїтлової техніки – однозначно варто переходити на формфактор моноблок, що відкриє перед вами просто фантастичні світлові можливості. Відтак ви також отримаєте компактну, універсальну, швидкомонтуючу світлову апаратуру для роботи не тільки в студії, але й на інших локаціях. Світло також має перспективи розвитку і рухатися є куди та тяжіти є до чого. Усім залишається побажати не тільки володіти подібними приладами, але й дати собі лад у її використанні. Сподіваємося що при взаємодопомозі цього досягнемо.

Додати відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *