Електронний стабілізатор Moza Aircross – вступ і враження.

Нарешті довгоочікувана тема про електронні стабілізатори. І сьогодні перша публікація з цієї серії у якій в загальному поділюся враженнями про конкретну модель такого гаджет, який уже довелося застосувати на практиці, а також поділюся думками щодо особливостей його експлуатації. Нещодавно для відеопотреб у нас з’явився електронний стабілізатор Moza Aircross  і як показала практика «у ньому так багато сторін я просто не розумів», вибачте за цитати з пісні групи СКАЙ, але так воно і є – насправді електронні стаби куди складніші і багатогранніші ніж я собі уявляв. Очікування від такого девайса були наступні: по-перше сподівався що він замінить нам як мінімум 2 прилади: кран і слейдер, по-друге стане простішим у роботі ніж звичний механічний стедікам, по-третє забезпечить безвідказну стабілізацію в проводках. Але чи так сталося, як гадалося.

Ось довгоочікувана валіза прибула в назначене місце. Відкриваємо, а там повно незрозумілого залізяччя. Для новачиків звісно це загадка з багатьма невідомими. Проте це не найбільша проблема, яка може їх очікувати. З даним конструктором і мануалами якось розібратися можна. Та коли справа доходить до кріплення камери, о тут то розпочинається найнвідповідальніший і найнеулюбленіший момент – балансування камери по осях. З попередньої практики скажу, що на механічних ситедікамах так і не розкусив цієї науки. І ось чому: насправді усі апробовані моделі були просто по вазі не розраховані на  наявні камери, тому завали так і не вдалося побороти. Тут після 10 хвилин сування по осях, таки вдалося віднайти золоту середину. Ось і розвінчані два з трьох міфів. Тут не все так просто і одразу з валізи чи упакування тут не все запрацює. Хоча насправді не така вже й проблема – балансування. За другим разом процедура тривала 7 хвилин. Усі подальші рази при набуванні певних навичок вдавалося балансувати звичну камеру і до 5 хвилин. Ну без цього процесу тут не обійтися і від того саме як ви точно збалансуєте камеру буде залежати якість роботи стабілізатора.

Тепер до зйомок: де наш слейдер і кран. Перші зйомки – і перші розчарування: в кадрі ривки і нерівні проводки. Стабілізатор аж ніяк не хотів слухатися оператора. Проте 2-3 спроби і на четвертій зйомці о диво і проводки стали стабільніші і ривки стали не такі помітні. Насправді щоб управляти такими гаджетами необхідно набути певних навичок, які одразу ну ніяк не вийдуть. По перше варто виробити відповідний крок, який би мінімалістично передавав вібрації вашого тіла на камеру, по друге варто зробити декілька пробних зйомок і зрозуміти в яких моментах з’являються ривки і інші артефакти. Такий аналіз дасть змогу швидше навчитися уникати подібних ситуацій. За четвертою зйомкою нарешті стали з’являтися бажані результати. Звісно плавності хорошого добротного крану чи слейдера не так просто досягнути, проте наявний результат уже вартий того щоб застосовувати у художніх моментах.

У нас попереду відповідальна зйомка музичного відео для співака на ім’я Я-Рек. Хто він, наразі нас не дуже цікавить, проте сподіваємося що ці зйомки  допоможуть отримати море корисної практичної інформації у використанні Moza Aircross. У наступній публікації попробую пройтися по технічних нюансах цього девайса, а наразі поради тим хто кинув око на даний стабілізатор.

Даний апарат не ідеал зі своєю величезною купою недоліків, які , як показав час породжені швидше кривими руками аніж технічним недопрацюванням. Звісно тут є певні моменти які на совісті виробника, проте більшість недоліків піддаються усуванню. Та все ж достоїнств у нього значно більше, тому маємо розуміти що для їх відкриття потрібний буде час на вироблення відповідних навичок та прийомів у роботі з ним. Другий момент на який я б хотів звернути увагу, так це вага вашої камери разом з оптикою. Річ у тім, що існує декілька моделей стабілізаторів під даним брендом які розраховані на різну робочу масу обладнання. Moza Aircross  є не найпотужніший і обмежений у підтримці камер до 1.8 кілограма. Подейкують що з новою прошивкою вага перевалює за два кілограми. Наразі не ризикнув міняти прошивку, отож мої дзеркальні немалі камери Canon (5D 7D) цілком вписуються у дані габарити. Так, мабуть виникнуть проблеми з оптикою L-класу. Принаймні об’єктиви з фокусною відстанню 24 – 105 мм чи 24 – 70 мм тут будуть явно заважкими. Проте фікси навіть цього класу будуть почуватися цілком комфортно. Але знову ж уточнюю: мова йде про стару прошивку.

А в загальному контексті Moza Aircross  це стабілізатор, який буде дарувати позитивні емоції у наростаючій прогресії з набуттям досвіду. Отож в наступній публікації трошки полазимо по технічних нюансах даного стабілізатора, а ще через публікацію коли у нас в арсеналі буде декілька повноцінних зйомок і вищезгаданий відеокліп поговоримо про особливості і характер цього стабілізатора. І думаю на цьому до цієї теми будемо повертатися ще не раз, оскільки на час написання даної публікації уже випробовуємо певні (незаборонені інструкцією і гарантією) лайфхаки з використання допоміжних аксесуарів. І також сподіваюся що згодом відпишимося і по цій темі. А наразі можу констатувати одне: з появою електронних стабілізаторів творчість отримала нові доступні можливості і це без сумніву класно.

P.S. Фото фотографа Краснової Марії під час зйомок туристичного фільму у замку Сент-Міклош.

 

 

 

Додати відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *