Об’єктивний батл – Canon та Sigma 70–200 mm.

Найдраматичніша історія, коли аж третя спроба написати публікацію на дану тему, сподіваюся буде вдалою. Перший раз вдалося потримати ці два об’єктиви (Canon EF 70-200mm f/2,8L USM другого покоління та  Sigma 70-200mm 1:2.8 APO EX HSM найперша версія) в руках помріяти про них і віддати. Ну інформації явно недостатньо для якихось вражень, тому сам вирішив відмовитися від ідеї написання. Другий раз працюємо з цими скельцями під час концертної зйомки – отримуємо море вражень, записуємо відео на дану тему. Та ні тобі, завдяки доблесному Обленерго усі напрацювання ідуть коту під хвіст. Видно так і мало бути і десь змирився з такою долею. Та ні: на кону зйомки концерту гурту «Без обмежень» і ти розумієш що від теми цієї так просто відкараскатися не вдасться. Разом з фотографом Миколою Козловим знову працюємо з вищезгаданими об’єктивами.

Canon та Sigma 70–200 mm – спільні та відмінні риси

Якщо коротко про спільні риси моделей, вони представляють далекофокусні зум-обєктиви з однаковим діапазоном фокусних відстаней і світлосилою. Так – вони є світлосильні (зі сталою світлосилою у F 2.8) що відносить їх у сегмент вартісних оптичних виробів. Вони великі, об’ємні з добрим просвітленням і відчутною у руках вагою, отож на кожному з об’єктивів передбачені лапки для кріплення на штатив чи монопод. Одним словом це техніка ззовні виглядає брутально для справжніх чоловіків і справжньої роботи. Оба об’єктива оснащені персональним футляром-сумкою для транспортування.

fotograf_mykola_kozlov_i_Canon EF 70-200mm f/2,8L USM
Фотограф Микола Козлов з Canon EF 70-200mm f/2,8L USM під час концертної фотозйомки

Якщо розглядати окремо Canon EF 70-200mm f/2,8L USM –він вирізняється звичною світлосилою окраскою, яка впізнається здалека. У нашому випадку в руки потрапила модель уже третього покоління з незначними доробками. В об’єктиві вмонтовано оптичний стабілізатор що на далекому куті є справою вкрай важливою і необхідною.

Історія об’єктива Sigma 70-200mm 1:2.8 APO EX HSM теж багата на всілякі доробки. У цієї моделі існує 4-5 підвидів чи то пак підсерій які вирізняються покращеним просвітленням та також низкою технічних доробок. Розпізнати їх можна по літерах які додаються до базової моделі. У наших руках опинилася що не найбазовіша перша модель без будь яких викрутасів і навіть без стабілізатора, якого у цій моделі непередбачено. Зовнішній вид типовий для Sigma чорного кольору.

Отож як бачимо відмінності у цих моделей таки є і їх достатньо. Усі технічні моменти впливають і на вартість різниця між якими становить в певних випадках до 4 разів.

 Canon та Sigma 70–200 mm – очікування

Коли вперше приступив до роботи, до цього моменту був знайомий з ними виключно з чуток та вражень фотографа Миколи Козлова. І ось вони в моїх руках під час фото та відеозйомки. Мало того зйомки відбувалися в концертних залах де звично недостатньо освітлення, тому зрозуміти як поводять себе два оптичні прилади в екстремальних ситуаціях вкрай важливо. То ж які очікування щодо використання далекофокусних об’єктивів від Canon та Sigma?

Зрозуміло що лідером таки мав стати Canon, тому що тут USM двигун фокусування, тут є присутня оптична стабілізація, ну і зрештою це рідний прилад для тушки, тому порозуміння між ними має бути швидким та логічним. А відтак усі ці переваги мають вилитися у чіткі кадри з малою кількістю відбракованого матеріалу. Ну і по чіткості чомусь здавалося Canon мав таки зробити Sigma. А що вийшло на практиці.

Автор з Sigma 70-200mm 1:2.8 APO EX HSM

Canon та Sigma 70–200 mm що вийшло на практиці.

Вкотре не вдаюся до технічних деталей, оскільки про кожен з об’єктивів має бути колись окрема публікація. Нас цікавило на практиці яка відмінність між цими об’єктивами і що можна очікувати від їх експлуатації. Повертаємося до концертного залу. Так от напередодні довелося фотографувати в подібних умовах один з благодійних концертів. Тоді для цього використовував Canon EF 28-105mm F/3.5 – 4.5. Навіть при максимально допустимих налаштуваннях витримки кожна 2 світлина була розмазана, не чітка. Причиною такої історії стала не лишень світлочутливість об’єктива, але й відсутність оптичної стабілізації. Тепер беремося за піддослідні об’єктиви. Насправді враження дуже позитивні: світлини світліші, кількість браку врази менша. Чому так, адже в руках у нас далекофокусні об’єктиви де втримати рівно камеру куди складніше?

Насправді з Canon усе зрозуміло – тут є стабілізатор, світлосила. А це навіть під час динамічного концерту давало змогу знімати портрети. Коли ж до рук потрапляє Sigma – картина таж. Хіба що кадр трошки шумніший через збільшення чутливості. Проте у фіналі коли ми з Миколою Козловим розглядали світлини – виявити різницю в картинці дуже важко. Два об’єктиви демонстрували ну дуже схожий результат.

Гурт “Без обмежень” та Сергій Танчинець з двох ракурсів і двох обєктивів

Canon та Sigma 70–200 mm – хто кого

Насправді обоє об’єктивів продемонстрували на практиці просто чудовий результат. Працювати з обома достатньо зручно: в обох швидкий автофокус, маса об’єктивів виявляється позитивно впливає на стабілізацію. Проте коли мова йде про більш детальніші моменти – таки перемагає Canon через присутність стабілізації і певних дрібничок на кшталт обмежувачів відстані для фокусування. Та Sigma не сильно уступає своєму конкуренту, і незважаючи на відсутність плюшок бере вартістю. Висновок наступний: обоє об’єктивів – це суперові репортажні агрегати, які навіть у важких і екстремальних умовах демонструють суперовий результат. Проте якщо ви початківець – таки легше вступити у світ великих фокусних відстаней буде саме з Canon. А якщо за плечика чималенький досвід у фотографії –  Sigma чудовий варіант за невеликі гроші отримати майже аналогічний результат.

3 коментарі

  1. ФотоStuff 12.02.2020 Відповідь
    • Yaroslav BaranAuthor 16.02.2020 Відповідь
  2. romeo75 16.02.2020 Відповідь

Додати відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *