Справді у фотографії універсальні прилади – річ дуже сумнівна: чим більше усього інженери намагаються засунути туди, куди це робити неможна (а часто і не треба) виходить повний пшик. Та чи так сталося цього разу. Сьогодні у нас на огляді черговий об’єктив марки Sigma, а саме модель Sigma 18-250mm 1:3.5-6.3 DS OS HSM. І у даному випадку це незвична модель, оскільки вона випущена під байонет a-mount і тестувати будемо її на камері з байонетом e-mount. Власне цікавило як прогресивна сігмовська система фокусування буде себе поводити на нетипових камерах для неї. Ну і взагалі цікаво в загальному довідатися про цей об’єктив.
Sigma 18-250mm – зовнішній огляд
Чесно кажучи з першого разу цей об’єктив вразив своєю компактністю, оскільки навіть наш бюджетний об’єктив Sigma 70-300 mm без стабілізатора виглядає куди масивнішим ніж цей гаджет. Зрозуміло що Sigma 18-250mm це бюджетна оптика для кропнутих проте з певними наворотами, відтак і ціна вища за звичних конкурентів. Серед наворотів тут просто гігантський зум, а також наявність стабілізатора. До переваг варто віднести металевий байонет і діаметр передньої лінз в 72 мм. Загалом виглядає об’єктив солідно не дешево. Та все ж це перші враження.
Коли об’єктив опиняється у вас в руках ви починаєте розуміти що зовнішність інколи оманлива: якість пластику бажає кращого. Регулюючі кільця зроблені з занадто тонкого пластику, і коли ви починаєте прокрутку через навантаження вони деформуються і починають стопорити хід. Та знову ж до цього можна пристосуватися.
Ну і ще про один момент не можу не згадати оскільки у моїй практиці таке бачу вперше: самовільний виїзд хобота об’єктива під власною вагою. Про таке читав не раз і навіть дивувався наявності кнопки блокування на багатьох об’єктивах, які просто не страждали на подібні промахи. Та цього разу у Sigma 18-250mm кнопка блокування була ой як доречною. Не встиг перевернути камеру для налаштування меню, як відчув що об’єктив збільшився у декілька разів. Навіть стало цікаво: сам випад відбувається достатньо швидко, тому в певних випадках, якщо вам потрібен швидкий зум даний баг є достатньо помічним. Хоча знавці кажуть, такий симптом притаманний старішим моделям.
Sigma 18-250mm – технічні специфікації
Об’єктив достатньо старий і має своїх як попередників так і нащадків. Блукаючи інтернетом розумію що наш реальний екземпляр було виготовлено десь в проміжку між 2009 та 2012 роками. Якщо пройтися по класифікації моделі, літери DS вказують що він зроблений саме для дзеркальних кропнутих камер, літери OS повідомляють про наявність оптичного стабілізатора, а літери HSM про тип двигуна автофокусування. В даному випадку це не звичайний а ультразвуковий двигун.
Отож відповідно на корпусі маємо три перемикача. Одним перемикаємося між ручною та автоматичною фокусуваннями, іншою вмикаємо чи вимикаємо стабілізатор, і третій ми уже згадували раніше – блокування хобота від самовільного розгортання. Загалом зумування здійснюється з допомогою двох секцій які послідовно висовуються з корпусу об’єктива. Ну плавно змінити фокусну відстань не вдасться через проблему з деформацією кілець.
Раз уже мова про кільця управління, доводилося читати про незручність користування налаштування фокусу. У моїй практиці проблемними є моменти коли на об’єктиві бленда є транспортній неробочій позиції. Тоді справді на 18 мм доступу до кільця фокусу просто немає. А загалом хід кільця достатньо комфортний щоб точно зловити фокус. Він не завеликий і не замалий, як в інших моделях.
Та час зазирнути досередини. Тут теж усе по бюджетному. Скажімо діафрагма має лишень 7 пелюсток. З одного боку добре що не 6 чи 5, але до флагманів ще далеко. Система фокусування зроблена таким чином що в корпусі їздить задня лінза. Кажуть що такий механізм страждає більше на помповий ефект ніж інші. Ну наразі наявний у нас об’єктив достатньо чистий що дає підстави вважати даний факт не дуже й то проблемним.
Серед особливостей діафрагми є її непостійність у відношенні до фокусних відстаней. Найсвітліший об’єктив на 18 мм. Ну а на максимальному зумі маємо нижче середнього – 6.3.
- 18 mm – F/3.5
- 24 mm – F/3.8
- 35 mm – F/4.2
- 50 mm – F/4.8
- 80 mm – F/5.3
- 135 mm – F/6
- 250 mm – F/6.3
Ну і не можу не згадати про оптичний стабілізатор. Кажуть він здатний компенсовувати до 4 стопів. Так воно чи ні уже незабаром з практики. Єдине що сподобалося – вмикати стабілізатор. Після увімкнення по об’єктиву проходить легенька вібрація і ви чуєте як в корпусі щось закрутилося. Можливо гіроскоп, можливо ще якийсь механізм, проте виглядає так лампово аналогово. Чесно, перший раз таке зустрічаю.
Sigma 18-250mm – практика
Відверто під час репортажної зйомки чи подорожей дуже класно коли в тебе в одному корпусі майже весь діапазон. Для тесту обриємо поїздку до Львова і в денний час у вас руки просто розв’язані. Від широкого пейзажу до архітектурних деталей – усе під силу за лічені секунди. Справді трохи буксує регулювання фокусних відстаней і кільце автофокусу, але після 2-3 разів рука призвичаюється і ви оперативно включаєтесь в процес. Ну лишень варто пам’ятати за хобот, який при нахилі камери може без вашої згоди змінити фокусну відстань.
Дещо інша справа під час зйомок у приміщенні, тут наша система фокус-пікінгу почала давати збої промахуючись у наведені на різкість. Взагалі скажу що наш апаратний вінегрет наклав відбиток на експлуатацію цього об’єктива, оскільки через перехідник об’єктив в плані автофокусу працював досить дивно: спостерігалася повна відмова від фокусування на крайніх фокусних відстанях. В середині усе було куди краще, хоча хваленої швидкості не спостерігалося. Ну і дуже дивним був звук хваленого ультразвукового двигуна, який нагадував звук старих матричних принтерів. Як згодом стало зрозуміло – поведінка насправді не була атиповою. Так себе вели у подібній архітектурі більшість зум-об’єктивів і причина видно таки в перехідниках.
Враховуючи таку ситуацію пробуємо фоткатися з ручним наведенням на фокус. І лишень знову констатую що у такій ситуації з наведенням на фокус проблеми виникають у ситуаціях з недостатнім освітленням через несвітосильність об’єктива.
Sigma 18-250mm – що на пост обробці
Ну з польовими можливостями об’єктива ми приблизно ознайомилися, але найцікавіше на пост обробці, бо саме там зможемо зрозуміти яку картинку генерує об’єктив. Після завантаження в редактор і роботи над серією світлин розумію, що картинка цілком непогана, як і очікувалося від Sigma. Вона звісно краща за кітові аналоги, але все ж не ідеал. Якщо скажімо порівняти з тою ж бюджетною Sigma 70 – 300 мм., як на мене картинка менш контрастна і передача кольорів менш насичена, хоча і менша степінь відхилення у теплий спектр. Насправді усе відносно, оскільки тестуємо Sigma 18-250mm на іншій камері, іншого виробника.
Та все ж є очевидні відхилення, які не залежать від моделей камер. Йдеться про аберації, які тут присутні в достатній кількості, але без перебільшення, тож з ними легко справлятися програмними методами. А от про що окремо хотілося б поговорити так це про дисторсію на широкому куті. Вона проявляється аж занадто виразно. Звісно знову ж усе програмно виправляється. Проте якщо ваша зйомка не передбачає пост обробки світлини на широкому куті будуть вирізнятися творчим ефектом риб’ячого ока.
Sigma 18-250mm – враження від ЯрекФОТО
Проте загалом мені об’єктив сподобався, як по картинці, так і по універсальних можливостях. Тобто якщо ви знаєте що далі робити з отриманим вихідним матеріалом – зліпити щось цікаве вдасться без сумніву. Ну це вже звична історія з об’єктивами марки Sigma які дають добрий сирий вихідний матеріал для подальшої творчості. Sigma 18-250mm не виняток.
Якщо ж говорити про застосування даної оптики це явно не репортажний об’єктив. З ним буде важко працювати оперативно і не при усіх умовах він себе добре зарекомендує. Також це не є об’єктив для початківців, оскільки потребує певних навиків при роботі з ним. Проте це хороший вибір для подорожей і пейзажних зйомок, оскільки в руках у вас достатньо універсальний інструмент з непоганою кольоропередачею та чіткістю. Ну і одним з найголовніших його достоїнств є вартість, яка робить доступним досить широкий інструментарій для вашої творчості.
Там і астрафотографія непогано вийде. Принаймні пробував місяць…
Слушне доповнення. Після публікації на нашій ситорінці у Facebook так випадково переглянув публікації за хештегом #sigma18_250. там зібрано досить багато гарних пейзажів ну класних фотографій місяця. Якщо ця оптика у нас ще затримається на деякий час – попробуємо її також у цій сфері.
А як взагалі швидкість фокусування напряму і через перехідник?
Стороннее стекло… Я более года назад взял Тамрон 18-400. Шикарные (для меня) характеристики на бумаге. Но обнаружились эксплуатационные проблемы, которых не найти в описании. Фокусировка имеется, но точной она будет, только, если после подтверждения(!) фокусировки, выждать 1-2 сек. Промахи по периферийным точкам фокусировки. На полстопа темнее, чем, к примеру, Никкор 18-200 при, одинаковых диафрагмах. Стабилизатор имеется. Но ему надо 1-3 сек. Кольцо ручной фокусировки имеется, но работает настолько грубо, что, де-факто, ручной фокусировкой пользоваться нельзя. В итоге, как-то приспособился, но жалею, что не взял Никкор 18-300.