Sigma DC 17 – 70mm 1:2.8 – 4.5 огляд об’єктива

Знову в руках об’єктив марки Sigma. Не буду кривити душею – полюбився мені цей виробник через низку позитивних моменті. Тож Sigma DC 17 – 70mm 1:2.8 – 4.5 обирав спираючись на практику, отриману від експлуатації попередніх моделей. Лишень згадаймо модель Sigma 18 -250mm DS OS HSM 1:3.5 – 6.3. Тож наступний огляд буду робити у порівнянні саме з вищезгаданою моделлю, оскільки між ними багато спільного хоча і багато відмінного.

Sigma DC 17 – 70mm 1:2.8 – 4.5 – перші враження

З маркування можемо уже зробити перші висновки що будемо мати справу з об’єктивом для кропнутих цифрових камер. Тобто модель уже з цифрової епохи на що вказує маркування DC, а про причетність до кропнутих матриць підказує фокусна відстань у 17 міліметрів. Що приємно, об’єктив в базовій комплектації уже йде з блендою.

На перший погляд  Sigma DC 17 – 70mm 1:2.8 – 4.5 (далі скорочую Sigma DC 17 – 70mm) є достатньо компактний. У нього металевий байонет, хоча  відверто у Sigma я не бачив об’єктивів з пластиковим байонетом. Наша версія яка потрапила до рук є під байонет Сanon EF-S. З плюшок окрім підтримки звичайного автофокусу тут більше нічого немає. Тобто у цій моделі відсутня оптична стабілізація, ультразвуковий двигун (він тут звичайний) та інші електронні прибамбаси. Достатньо все просто.

Та все ж об’єктив у руках відчувається дуже надійно, зібрано потужно. Ось тут якраз і напрошується аналогія з Sigma 18 -250mm. Ні наш герой складає набагато краще враження. І ось чому. Коли спробував прокрутити кільце трансфокатора ніяких трансформацій корпусу не відбулося. Річ у тім що одна з секцій висувного зуму (а їх тут дві) є металевою, а інша з цупкого пластику. Відтак конструкція виглядає щільнішою, зібранішою, можна сказати навіть багатшою.

І ще один момент на який хотілося звернути увагу – діаметр різьби передньої лінзи. Ну люблять в Sigma усе велике та помпезне. Хоча по конструкції тут спокійно могли б лягати фільтра з діаметром 67мм, а може 58мм. Та ні, на кінці об’єктива інженери приліпили як на мене нелогічне розширення і діаметр фільтрів таким чином становить 72мм. Чи то спроба додати понтів моделі, чи донести споживачу мессидж що це вже й не така бюджетна версія як ви собі думаєте.

Радує в маркуванні світлосила, але як вона себе проявить – питання, оскільки часто густо у багатьох бюджетних об’єктивах з заявленою змінною світлосилою 2.8 це формальність на відкритій дірці, яке нічого доброго по чіткості запропонувати не може. Чи так воно у цій моделі – довідаємся уже незабаром.

 Sigma DC 17 – 70mm 1:2.8 – 4.5 – історичні моменти

Моделей з подібним маркуванням у Sigma насправді є декілька і плутанину тут вносить власне те що випускалися дані об’єктиви під різні байонети. Та все ж простежується певна логіка. Найпростіші зі звичним двигуном і без стабілізатора випускалися з 2006 року. Далі в 2007 році з’являється модель з приставкою Macro, і уже з ультразвуковим HSM двигуном для фокусування. Оптична схема залишається старою: 15 елементів в 12 групах. Ну і в 2009 році з’являється модель в якій до описаних попередніх плюшок додається ще й оптичний стабілізатор. Відверто була ще й четверта модель 2912 року з серії Contemporary, але там уже змінена оптична схема, тому до цієї лінійки я б її не зараховував.

Отож сьогодні на вторинному ринку можна зустріти по великій мірі три моделі, які відрізняються новизною та додатковими можливостями. У нашому випадку ми отримали найпростішу версію без будь-яких електронних переваг.

Sigma DC 17 – 70mm 1:2.8 – 4.5 – нарешті практика

Технічні моменти

Взявся за написання даної публікації через місяць експлуатації Sigma DC 17 – 70mm. Треба було якось зрозуміти на що здатний цей оптичний пристрій. Тестував на кропнутій бездзеркалці Sony через перехідник. З автофокусом звісно тут печальна історія – попадання через раз. Але не розчаровуюсь, оскільки нічого доброго тут не очікував як і в попередніх моделях (мається на увазі Sigma 18 -250mm). Оскільки уже тривалий час експериментую з ручними налаштуваннями то при таких умовах результат куди кращий.

Тримати об’єктив в руках достатньо приємно через його щільність конструкції. Доступ до кілець регулювання зручний, але при одній умові: бленда має бути закріплена в робочому стані, або демонтована. Коли бленда закріплена у реверсному положенні доступ до кільця регулювання різкості є  суттєво обмежений і незручний. Ще варто зазначити що для зручності окрім перемикача з автоматичного на ручний фокус тут передбачено перемикач-замок від свавільного випадання хобота. Хоча знову ж переконаний що такого тут не знадобиться. Судячи по усьому через роки все надійно тримається.

Оптичні моменти

Нарешті настав час поговорити про головну функцію об’єктива – оптичну якість. Як і згадував раніше сігмовська картинка тут збережена: є та ж художня теплота в передачі кольорів. А от в порівнянні з Sigma 18 -250mm таки маємо переваги. Скажімо на відкритій діафрагмі картинка набагато чіткіша. Звісно вона чітка в центрі кадру, а до країв є присутній легенький блюр, який одразу і не помітиш. Рівномірна чіткість починає працювати від діафрагми F/5.6. І це без сумніву велика перевага цього об’єктива.

Але є й тут певні моменти які роблять його дещо незвичним. Відверто вперше зустрічаю таку дисторсію на 17 мм. Вона як на мене занадто чітко виражена. Якщо порівняти з Tamron 17-50mm останній тут суттєво виграє. Але знову ж це не проблема, оскільки з допомогою редакторів дисторсія легко вирівнюється. Є проблемки і з хроматичними абераціями, які завдяки чіткості картинки сильніше кидаються в очі і особливо помітні на відкритій діафрагмі. Та знову ж софт вам у поміч і проблема розв’язана. Є профілі під даний об’єктив в Lightroom, так що проблем з експлуатацією даного об’єктива не буде.

Щодо світлосили тут це явище не однозначне. Скористатися діркою в 2.8 можна лишень на відкритій діафрагмі. Легенький порух кільцем зміни фокусних відстаней і у нас уже діафрагма 3.5. Проте приємно що навіть на 70 мм маємо можливість фотографувати з діафрагмою 4.5.

Якщо брати до уваги боке, воно присутнє, але (погоджуюсь з багатьма оглядачами) воно тут просте і нецікаве. Для крайніх потреб зійде, але для любителів глибокого портретного боке такого викрутити тут не вийде.

Sigma DC 17 – 70mm 1:2.8 – 4.5 – висновки

Об’єктив однозначно цікавий для використання для досить багатьох завдань. Дуже добре себе зарекомендував у репортажці в важких світлових умовах, для зйомки пейзажів, природи, архітектури тощо. Нещодавно застосував його навіть на студії для портретних зйомок. Знімали лідера гурту «Мері» – Віктора Винника. Об’єктив як на мене впорався для чоловічого портрету навідмінно. Та все ж для жіночих портретів на мою думку варто вдатися до іншого скла. Апарат достатньо надійний, якісний і як на мене хороший варіант компромісу між ціною та вартістю. Чи може він стати замінником кітового об’єктива? Думаю що ні, оскільки через певні технічні нюанси вимагає досвіду від фотографа. Отож сильні його сторони:

  • Якість збірки
  • Широкий кут
  • Чіткість
  • Світлосила на відкритій діафрагмі

Зразки фото:

Add a Comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.