Відео: як побороти тремтіння (про системи стабілізації відео)

Свого часу, коли розпочинав займатися відео зйомкою про засоби стабілізації дізнавався від знайомих та колег, а п. Це було в далекому 1998 році, коли інтернет лишень для багатьох перебував у стадії наукової фантастики. Та пройшли роки, а зведеної інформації з даного питання вкрай мало. Багато є мануалу як боротися з цим негативним явищем в пост обробці, а ось про саме польове застосування способів боротьби з тремтінням треба збирати по фрагментах. Та оскільки тут також експертом на усіх 100% не можу бути, тому розкажу свою історію розуміння та еволюції засобів боротьби з тремтінням під час відео зйомки.

Проблема

Коли вперше взяв до рук відеокамеру (а це була здоровенна S-VHS камера, про яку підростаюче покоління можливо вже й нічого не знає) зрозумів що з моєю зйомкою щось не те. Не виглядала вона професійно. Згодом аналогічні зйомки зустрічаю на всіляких влогах, де з допомогою смартфонів хтось намагається зашарити чергове «розумне» кіно. Звісно знайомий і колега Олег пояснив що уся проблема у тому, що картинка тремтить і не є плавною, а це суттєво ускладнює сприйняття її глядачем. І справді тремтіння , мерехтіння картинки і сьогодні залишається ознакою непрофесійності.

«В чому проблема і як з цим боротися» – ці дві проблеми виявляється десятиліттями турбують кіноіндустрію. А проблема проста – фізика. Нездатність руками з тих чи інших причин утримати камеру в одній площині породжують проблему тремтіння. І ось на початковому етапі довідався про перші інструменти стабілізації, які застосовуються від початку винайдення кіно. Мова йде про звичайні триноги чи то пак штативи. Та про них уже за мить.

Про види систем стабілізації

Та знову ж сам факт існування штативів підказав, що проблема тремтіння вирішується технічними засобами, які на сьогодні є величезна кількість. Умовно їх поділяю та механічні та електронні, а також на статичні та динамічні.

До механічних належать штативи, моноподи, ріги, стедіками та операторські крани, які працюють виключно на законах природи. Ну а електронні це усілякі системи стабілізації на подобі пристроїв «Ронін», «Гімбал», які  оснащені системою гіроскопів  та електронною начинкою. Щодо статичних, такими вважаю виключно штативи та моноподи, які дають сталу нерухому картинку, а до динамічних усе решту, що дає знімати відео в русі.

Найпростіші способи стабілізації (штатив і монопод)

Перше і найефектніше правило стабілізації яке довелося засвоїти звучить так “Знімай зі штативу». Справді такий  спосіб є найдоступніший і має багато переваг. Хоча він запозичений з фотографії проте його перевагою є те, що позитивний ефектний результат отримуємо одразу з перших кадрів. Зйомка зі штативу це велика кількість переваг: стабільна професійна картинка, розвантаження рук оператора, доступність, відсутність енергозатрат і т.д. Проте у цій стародавній системі є й недоліки. Це насамперед громіздкість конструкції і відсутність оперативності. Ну і найголовнішим недоліком є статичність: картинки в русі тут ми не знімемо. Звісно сучасна індустрія пропонує усілякі додаткові аксесуари, що розширюють функціонал штативів, проте їх можна застосовувати не на усіх моделях і не скрізь.

Наступним приладом стабілізації стали моноподи. Особливо з появою дзеркальних камер, які апріорі не пристосовані для зйомок відео, моноподи стали рятівним кругом. Такий собі спрощений штатив увібрав зі свого предка усі позитивні риси, а також обзавівся своїми: компактність і оперативність у монтуванні. Ну про особливості сучасних моноподів ми уже писали.

Складніші системи стабілізації (ріг, стедікам, кран, слейдер)

Та розвиток не стоїть на місці і не минуло багато часу коли на світ з’явилися так звані плечові упори або ріги. Це була спроба надати сучасній техніці габаритів і  балансу старих камер, які доводилось ставити на плече щоб зробити зйомку. Така собі анатомічна система стабілізації, коли в ролі штативу виступає тіло оператора. Проте  наскільки ефективною є дана система судити кожному з вас. У моєму випадку тестування декількох моделей показали сумнівний результат.

Стедікам це мабуть найвдаліша механічна система динамічної стабілізації. При правельному налаштуванні вона здатна показати феноменальний результат стабілізації. Проте її основним недоліком є складність запуску. Тобто для того щоб отримати бажаний результат необхідно правильно підібрати модель по конструкції і вазі, а потім вірно її налаштувати. Власний досвід роботи зі стедікамом наразі був не дуже вдалим. Придбана модель очевидно по вазі не підійшла до моєї камери, тож так і не вдалося позбутися  розкачки камери під час руху. Та все ж у планах детальні тести інших систем про що розповім окремо.

Слейдер

Слейдер – відверто раніше недооцінював дану систему стабілізації. І лякало мене у ній насамперед обмеженість рейки та ненадійність її конструкції, яка при невеликому навантажені прогиналася. Проте з часом до рук потрапила просто таки унікальна модель слейдера і виявляється україїнського виробництва, яка дала змогу використовувати його як додаток до штатива. В результаті вдалося поєднати в одній конструкції позитиви штатива та слейдера отримавши статичну стабільність з можливістю руху камери. Та про це сподіваюся розповісти окремо, якщо вдасться отримати від виробника моделі для тесту.

Кран –  унікальна і надзвичайно ефектна система стабілізації, яка не лишень дає змогу отримати рівну картинку, алей передати її в русі та польоті. Єдиним її недоліком є складність монтажу та вартість.

Електронні системи стабілізації

Дані пристрої явище стабілізації підняли на новий рівень. З запровадженням гіроскопів у системи стабілізації відео зйомки та стала точною, безвідрадною і компактною. На сьогодні існує декілька різновидів таких систем про які мабуть варто розповісти окремо. Лишень зазначу, що до ї переваг належать компактність, оперативність, відносна простота у користуванні. Недоліком залишається енергозалежність та висока вартість.

Міфи зі світу програмної стабілізації

Не раз доводилося зустрічати операторів, які у своїй роботі 100-відсотково покладалися на електронну систему стабілізації у їхніх камерах, а також вірили, що на пост обробці проблему тремтіння вдасться усунути. Зустрічав навіть таких диваків, які вважали, що оптична стабілізація в об’єктивах їхніх дзеркальних камер здатні впоратися з тремтінням під час відео зйомки.

Справді у багатьох моделях відеокамер є вмонтовані свої електронні системи стабілізації, але як показує досвід і власний досвід вони здатні лишень частково пригасити негативний ефект від тремтіння картинки, а вирішити її 100% – ні. Подібна історія і з стабілізацією на пост обробці. Алгоритм програмної стабілізації є таким, що заради результату доводиться чимось жертвувати. І в даному випадку це є охват кадру. Тобто після проведення стабілізаційних робіт інформації у вашому відеокадрі буде менше.

Щодо оптичної стабілізації – вона створена для абсолютно відмінних і виключно фотографічних завдань, тому для застосування стабілізації відео просто непридатна.

І ще один момент пов’язаний з відео стабілізацією не так давно народився на відомому відео ресурсі YouTube. Не  раз доводилося «відмахуватися» від попередження на кшталт «Ваша картинка нестабільна – покращіть її». Що дивно, коли декілька разів спробував її застосувати моє відео в рази стало гірше відтворюватися. Тому на програмні способи стабілізації надіятись не доводиться.

Ситуативний висновок

Чому ситуативний? Тому що індустрія систем стабілізації в останнє десятиліття стала активно розвиватися, тож усі твердження, які зародилися в процесі експлуатації чи проб є актуальними на даний період написання даного матеріалу. Отож на що варто зважати під час відео зйомки:

  1. Ваша картинка без сумніву має бути плавною та стабільною. Це покращить в рази її сприйняття глядачем і до дасть професійності вашим зйомкам. Ну виключенням є лишень мерехтливі кадри, які використовуються як художній прийом щоб передати зміст любительської зйомки.
  2. Як показує досвід стабільну картинку варто забезпечити ще під час зйомки. І для цього ефективнішими в рази є зовнішні механічні та електронні системи стабілізації.
  3. Під час вибору системи стабілізація варто уважно підбирати ту чи іншу модель, з урахуванням ваги камери та технічних особливостей системи.. лишень при правильному виборі отримаєте ефективний результат.
  4. На стабілізацію картинки під час пост обробки сподіватися не варто, оскільки програмні системи стабілізації ще занадто примітивні. Їх застосування оправдане лишень у крайніх граничних випадках.

Можливо десь і поверхневий огляд, проте пригадую власний досвід, коли довелося вирішувати перші проблеми з тремтінням камер – інформації було обмаль. Хто володів інформацією – не дуже поспішав нею ділитися. Та ситуація змінюється на краще і сьогодні в інтернеті уже чимало публікацій на дану тематику, то ж сподіваюся даний пост також доповнить загальну бібліотеку знань про системи стабілізації відео. А нам і вам хочу побажати по електронному пристрою стабілізації типу «Гімбал» чи бодай «Ронін» і щоб з ними ми створили справжні відео шедеври.

 

 

Додати відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *