Стосунки між тими і іншими є неминучі, адже професія фотографа і відеографа є публічною. І дуже багато сказано на цю тему, та все ж вкотре усі наступають на ті ж самі граблі: мова йде про зневажливе ставлення один до одного.
Якщо простіше, то дуже часто можна почути від початківця, який від сили розібрався з азами фотографвання, “що ті “старпйори” можуть. Їхній час пройшов і вони вже ні на що не здатні, а ось ми – молода кров і ми тепер здатні диктувати тенденції в фото та відеомоді”. І зворотня сторона медалі коли досвідчені фотографи починають “обкакувати” молодих фотографів, що мовляв “молокососи” ще нічого не знають і демонструють тут не знати яку зірку.
Стандартна ситуація, яка породжена людською психологією: бажання виокремитися, бажання позбутися конкурента тощо. Та все ж, якщо ви справжній фотограф чи відеограф (мається на увазі не фотограф механік, а фотограф творець) дані стосунки варто використати собі на користь і з цього може вийти щось напрочуд цікаве.
Будучи фотографом початківцем, але вже з певним досвідом також мав схильність до стереотипних суджень. Пригадую, якось довелося спостерігати за роботою одного знаного в регіоні фотографа, який вже був в літах. Перші хвилини вселили в себе неабияку самовпевненість. Що то за фотограф який ходить тут перед усіма і старається бути завжди перед начальством на виду, що то за фотограф який використовує лише два об’єктива. Тобто перші враження склалися про цього ветерана як про простого балабола, який любить пропіаритися і т.д.
І ось через роки з тим паном маємо спільну роботу на одному з фестивалів. Відверто це були 4 днів знищення стереотипів і мабуть найкрутіший майстер-клас з репортажної зйомки, який вартує сотень відеоуроків. Насамперед відкрив для себе таку істину, що справжні творчі люди з іменем у цій сфері є надзвичайно відкриті для спілкування. І їхня можливо занадто вільна поведінка у спілкуванні є не елементом самопіару як здавалося раніше, а потужним психологічним інструментом, який надзвичайно спрощує роботу фотографа з масами. Проектуючи деякі ситуації на свою поведінку переконався, що ось цей кадр у мене вийшов би після кільканадцятого дубля, а у цього ветерана він виходи максимум за два. Та про такі нюанси ми поговоримо колись в окремих постах.
Також для себе зруйнував ще одну таємницю, що старші фотографи дуже скупі на обмін досвідом. Повна нісенітниця. Насправді вони залюбки люблять переповідати про свої досягнення та досвід, адже не так і багато є людей з якими можна поговорити на професійну тематику. Єдина умова: щоб ви відповідали його певним вимогам “початківця”. Мова йде про усе таки певний багаж знань та навиків. І як згодом пояснив інший фаховий фотограф “Ми не боїмося розповідати про наш досвід, тому що він такий здоровеннй, що як би ти не хотів ним поділитися на 100% цього не вдасться зробити. І врешті є таке явище як творче ядро, яке в кожного є індивідуальним. А ось цього точне вже ніхто не скопіює.”
Ну і прохання до справжніх професіоналів, більш поблажливіше ставитись до початківців, а то так можна наробити біди і ніякої користі. У своїй практиці я тричі розпочинав займатися фотографією. На початках було особливо важко, бо на відміну від звичайних людей мав проблеми з зором. І постійні відгуки “профі” відкладали мій старт. Останній раз “забив” на усі відгуки і домисли і стартував. Насправді чим цікава ця сфера: постійно треба вчитися і вдосконалюватися. Відповідно у будь-якому віці на тебе очікує море сюрпризів.
Ось так хотів коротко, а вийшло як завжди. Сподіваюся на поблажливе ставлення одних до інших, що дасть змогу нашому регіону стати справжнім гейзером професійних фотографів і відеографів.
