Поштовхом для цієї теми стала публікація про мемуари Стіва Джобса. Не буду стверджувати що вони автентичні, але деякі цитати цього чоловіка таки заставили задуматись. Для прикладу він говорить що насправді в житті важливі не ті цінності до яких ми звикли, що яка різниця чо годинник за 300 доларів чи за 30 доларів, головне щоб правильно показував час. Яка різниця скільки коштує ваш гаманець, головне скільки грошей він здатний помістити. І власне після таких роздумів виникло логічне запитання: чи можлива якість у фотографії не використовуючи дорогу техніку. Тобто далі щось на зразок «роздуми на тему».
Якість у фотографії і її ознаки
І власне щоб дати відповіді на питання варто зрозуміти що взагалі таке якість у фотографії. Насправді питання дуже розмите і дуже відносне. Якість може бути технічною, якість може бути творчою чи художньою. І як тут бути? Ну мабуть якщо питання стосується техніки таки буде спиратися на технічну якість. Тобто наскільки кадр чіткий, про експонований, яка його кольоропередача, з оптичними він чи без оптичних багів на кшталт аберацій тощо.
Камери: як ми думаємо, як думають виробники
Чесно кажучи коли занурюєшся у світ фототехніки щодо якості постає багато загадок і не розуміння. Давно переконався що коли прогресом починають правити маркетологи розуміння споживача перестає співпадати з розумінням виробника.
Прослідковуючи за розвитком модельного ряду фотоапаратів Canon відверто складається враження що виробники оновлюють свій модельний ряд не завдяки додаванню нових властивостей та впроваджуванню якихось новацій, а завдяки зняттю серії обмежень тих можливостей, які були придумані давно, уже враховані в можливості електроніки, але свідомо неувімкнуті щоб затягувати час для імітації нових моделей.
Коли купив першу дзеркальну камеру власне у її рекламі потужно звучав маркетинговий голос про скорострільність камери (кадри в секунду), що мовляв завдяки впровадженню нового процесора (DIGIC –якийсь там номер), а десь і здвоєного процесора камера починає демонструвати кращу кількість кадрів за секунду. Пригадуєте такі меседжі? Так от в межах нової лінійки усе звучить круто, привабливо прогресивно. Та коли вдалося проаналізувати характеристики старіших топових моделей – виникло запитання а хто кого обманює. Там старіший на два покоління процесор видає куди кращі показники по скорострільності ніж трохи нижчі за класом камери нижчого рівня. Десь така ж історія з мегапіксельністю і іншими технічними моментами. Тобто не треба бути великим аналітиком, щоб зрозуміти що топчемося на місці. Особливо з появою потужних конкурентів коли усі обмеження просто вистрілили новими надпотужними можливостями – усе стало набагато прозаїчніше.
Ну це на совісті виробника, але переконуюся що конкуренція річ потужна і корисна. Та все ж дана кенонівська тактика та історія і для споживача має багато позитивних моментів чи я б сказав лазівок. І одна із них це можливість за відносно невеликі гроші звернутися до вторинного ринку та отримати технічні характеристики світлин відповідно до потрібної фінальної якості. І це круто. Якби усе розвивалося прогресивним методом, такої можливості ми б просто не мали. Звичайно тут також не так буде усе ідеально. Все ж дорожчі і новіші прилади будуть врази зручніші в користуванні. Там різні електронні функції на кшталт автофокусу, слідкування за очима та обличчям будуть працювати чіткіше безпомилкове, там ергономіка буде на голову вище… Але не на дві голови. Тож як бачимо в камерах таки є простір для пошук якісних варіантів.
Оптика, скло, об’єктиви – у пошуках якості
Невипадково про оптику вирішив поговорити окремо. Річ у тім що тут все куди заплутаніше ніж з камерами. В ідеалі справді дорожчі об’єктиви демонструють набагато кращі результати ніж бюджетні моделі. Пригадуєте світлини з кітового об’єктива, а потім у руки потрапляє щось з L-серії – різницю відчуваєте одразу. І здавалося б знайти лазівку в оптиці просто нереально. Тобто дорожчі моделі демонструють дорожчу вартість. До речі якраз незабаром готуємо тест порівняння двох подібних об’єктивів з бюджетного сегменту від Canon і топового сегменту від Sigma. Загалом цю публікацію задумував як прелюдію до даного батла. Та все ж вийшло значно ширше ніж гадалося.
Так от якщо повертатися до нашої теми однозначність і водночас туманність у цьому питанні створює природа фотографічної оптики. Річ у тім що саме виробництво оптичного скла не є однозначним і може мати суттєві відмінності від серії до серії. Щоб якось нівелювати цю різницю виробники очевидно вирішили відмовитися від озвучення низки характеристик скла, щоб не відлякувати потенційного покупця. Про що йдеться. Скажімо ще в радянський час на деякі об’єктиви вказувалася така характеристика як роздільна здатність скла. Вона була не точною і продавалася як діапазон значень у лініях. Та все ж щось та можна було зрозуміти. Насправді характеристика дуже важлива оскільки від неї буде залежить наскільки об’єктив чіткий або наскільки мильний. Чому саме подавався діапазон значень? Усе криється у складності оптичного приладу та складності його виготовлення. Досі виробники не здатні цю характеристику витримати в чітких межах одного показника. Відтак навіть з однієї серії лінзи можуть достатньо суттєво відрізнятися.
Оскільки я не фахівець з оптичних питань, тож лишень можу припустити що існують й інші оптичні характеристики про які виробники нам заявляють. Відтак висновок наступний: що два об’єктиви з однаковими заявленими характеристиками можуть давати абсолютно відмінний результат оптичної якості. З одного боку це звісно недобре, а з іншого боку це ще один шанс поборотися за економію ваших грошей та оптичну якість. Також вам в допомогу конкуруючі фірми і навіть вторинний або так можна сказати третинний ринок де можна знайти цілком непогані екземпляри скла за достойну вартість.
Пригадую свою історію коли придбав бюджетний об’єктив Sigma 70 – 300 мм. з діафрагмою 4 -5.6. Так от незважаючи на трохи вищу вартість від кеноновських аналогів цей об’єктив продемонстрував дуже добрі оптичні характеристики. Можу лишень припустити що роздільна здатність оптики цього виробника врази вища ніж у Canon. Так Sigma дуже не зручна в роботі бо відсутній стабілізатор, посередня світлосила. Проте чіткість кадрів і кольоропередача була на висоті.
Чи має бюджетність шанс на якість у фотографії – висновки
Я розумію що торкнувся риторичної теми і говорити можна дуже довго. До речі для незгідних – відгуки вам поміч де з цікавістю почитаю вашу аргументацію. Проте так коротко з деякими практичними фактами спробував викласти своє бачення, яке склалося на даний час.
Отож я переконаний що справді існує багато способів як бюджетно досягнути крутого результату. Проте щоб так сталося потрібні навики і час на пошуки. Існує безліч старих фіксових об’єктивів з чудовими оптичними властивостями і доступною вартістю, існують дешевші варіанти з кращою якістю у суміжних виробників. Проте знову ж щоб стати володарем ідеальної схеми потрібні навики, досвід і не один місяць-рік пошуків.
А що робити початківцям на шляху до якості. Якраз для початківців правильнішим буде шлях що дорожча техніка – краща якість, аж допоки власний досвід не дасть засумніватися в цьому. Сподіваюся мої роздуми будуть для когось корисними, або принаймні спонукають до пошуків своєї ідеальної оптичної схеми. Усім вам короткого шляху і до зустрічі в наступних публікаціях.
