Репортажна фотозйомка – вступ та перший досвід

Так склалося, що серед знайомих фотографів саме левову частку становлять репортажні фотографи. Звісно кожен з них має своє чітке спрямування. Хтось фотографує урочисті події, а хтось по справжньому події з повсякденного життя, які стають доповнення до журналістських матеріалів. У своїй творчості якось дотично торкався цього напрямку, та все ж щоб заглиблюватися у нього не намагався. Проте у календарі невпинно наближалась дата першого вересня, і оскільки донька йшла в перший клас, довелося під пильним контролем дружини і тещі взяти камеру зі студії і розпочати процес занурення у репортажну зйомку.

Репортажна зйомка – перші проте хибні уявлення

Ну як же ж без них. Слідкуючи за роботою багатьох весільних і інших фотографів колись склалось враження що репортажна зйомка це найпростіший жанр у фотомистецтві. Вибрав фрагмент події і тиснеш на спуск затвору. І так від тебе там нічого не залежить, адже і сонце не посунеш в потрібне місце, і людей не попросиш «повторити на біс». Ось така майже халтура: на клацав силу силенну кадрів тай віддав усе з Богом най замовники розгрібають. Але практика і спілкування з професійними фотографами уже дало підстави засумніватися у правильності цього переконання.

Репортажна зйомка – на плацу

Та повертаємося до моєї історії зі святом першого дзвоника. Справді сонце підкачало – зайшло за молочні хмари, тобто ідея з ранковою світловою картинкою накрилася мідним тазом. Далі коли опинився в гущі подій, розумієш що не усе так просто: море людей творять однорідно-контрастну картинку, від якої аж рябить в очах. Щось воно нагадує ситуацію з фотографування у лісі, коли море зелених дерев просто переповнюють деталями фон, що в результаті увага глядача взагалі губиться без зосередження на потрібних елементах. Одним словом усе настільки рівномірне, що навіть незрозуміло з чого розпочинати фотографування. До речі така ж ситуація може вас очікувати на всіляких масових заходах: мітингах, конференціях тощо.

Репортажна зйомка – що робити у такій ситуації

Найриторичніша порада – не падати духом. Далі спробую поділитися своїм досвідом, як вирулював у конкретному випадку. Моя методика можливо буде нестандартною, оскільки просто не порадився на передодні з профі щоб отримати якийсь академічний набір рекомендацій. Але уміння експериментувати власне здатне породити щось цікаве, що власне і вийшло в результаті. І так поїхали.

По-перше робимо аналіз усієї цієї людської каші. Навіть у на перший погляд рівномірній картинці можна для себе віднайти щось цікаве і неординарне, адже перед нами люди. А люди при усьому їх намаганні уподібнюватися моді таки різні. Дивлюся на вишикуваних учнів. Ага, це напевно випускниці, оскільки дівчати усі розмальовані в цікавих одностроях і з набором двоколірних шарів. Сьогодні дівчата в  у мене будете рятувальним кругом.

По-друге, коли перед вами масовка, варто вдатися до кіношного чи відео досвіду. Це мабуть той рідкісний випадок коли кіно може стати в нагоді фотографу. Мова йде про використання контрастних планів. Спочатку робимо загальний план, а далі шукаємо серед учнів і виступаючих якісь цікаві ракурси. Ось хлопчик-першокласник гладить себе по голові з виразом обличчя «куди я влип», в той момент завуч школи повторює текст з абсолютно відірваним поглядом від реальності. Ось і ще один цікавий пласт, який допоможе відкрити атмосферу свята.

По-третє, слідкуємо за сценарієм. Кожен масовий захід, це однозначно відсутність статики. Тут однозначно, щось та буде відбуватися. І власне це «щось відбуватися» маємо передати якомога детальніше. І в той момент нарешті розпочалася урочиста лінійка і на майданчик запрошують першокласників. Далі випускники дарують подарунки першокласникам. Ще згодом відбувається винесення державного прапора. Усі ці сцени відбуваються як то не банально звучить зі спец ефектами, адже це елемент певних ритуалів. Тож знімати є що. Знову ж не забуваємо про плани. Такі динамічні речі дуже добре і детально вочевидь передає середній план. Також у той момент слідкуємо за світилом, якщо воно з’явиться, щоб у потрібний момент опинитися в потрібному місці.

По-четверте до статики додаємо динаміки. Ось на лінійці наступив момент виступів: директор, мер, представники духовенства. Що у такий момент робити. Тут власне в нагоді стає портретна фотозйомка та крупний план. Адже кадри загального і середнього плану будуть просто нецікаві. Портрет крупним планом дасть змогу передати емоції виступаючого демонструючи міміку, настрій.

Репортажна фотозйомка – постобробка

Ось такий здоровенний пласт засобів та інформації має кожна подія. Та на цьому робота репортажного фотографа не завершується. Звісно побутує думка що репортажні фото на те і репортажні, щоб передати правдивість, тому ніякої обробки там не має бути. Але хто заборонив підсилити візуально сприйняття події? Тому як на мене невелика корекція таки оправдана. Скажімо у нашій події, як ми уже згадували сонце піднесло негативний сюрприз ховаючись за молочними хмарами. Світлини в оригіналі вийшли холодними по спектру. Чому не додати трішки теплоти, щоб в кадрі відчувався дух урочистості та свята. І таких моментів може бути вдосталь. Тому мабуть головне завдання фотографа на постобробці підсилити та підкреслити настрої, які відповідають змісту події.

Репортажна зйомка – висновки

Відверто свято «Першого дзвоника» дало змогу зробити багато висновків стосовно репортажної зйомки, які радикально перевернули мої уявлення про цей вид фотографування. Отож давайте розберемо їх попунктно.

  1. У репортажній фотозйомці на першому місці вимога якомога детальніше і правдивіше передати зміст події, тому засоби фотографування тут дещо відмінні від інших фотографічних напрямків.
  2. Репортажна фотозйомка це не найпростіший, а навпаки мультижанр, який містить в собі елементи портретної, пейзажної, спортивної і інших видів зйомок. Також тут використовуються прийоми відеозйомки та кіно. Тому хороший репортажник має бути фотографом-універсалом.
  3. Складність і особливість репортажної зйомки полягає у відсутності впливу фотографа на побудову кадру (композицію, світло тощо). Єдиним засобом впливу на покращання цих умов є ноги фотографа. Лишень змінюючи положення камери та передбачаючи місце зйомки можна досягнути цікавого і гарного кадру. Отож репортажник ще й має бути в певній мірі спортсменом.
  4. Репортажна зйомка також диктує певні вимоги щодо технічного оснащення. На моє переконання для репортажки варто обзавестися зум – об’єктивами. В таких умовах навіть світлосила не є в пріоритеті, а можливість швидко і оперативно змінювати плани зйомки. З фіксами тут немає чого робити. Оптимальні як на мене фокусні відстані від 18 мм, а верхня межа 135 – 200 мм. Більший міліметраж суттєво впливає на габарити об’єктива, які в масовках будуть лишень тягарем.
  5. Готуючись до репортажної зйомки варто попередня довідатися про перебіг подій, сценарій тощо. Така інформація дасть змогу оперативно бути на місці подій і не проґавити важливого.

На завершення визнаю, що до таких висновків дійшов звісно не через одну репортажну зйомку. Проте ця одна простенька подія дала змогу продемонструвати, що репортажна зйомка це не так просто, як здається на перший погляд. Тому і не випадково репортажні фотографи скажімо в середовищі ЗМІ є певній пошані. Звісно якщо вони фахівці у своєму ділі. Ну і перевагою репортажного фотографа є можливість впливати на історію і залишатися у ній. Тому такий фотограф не лишень  має уміти натискати на кнопочку затвора, але й бути обізнаним в багатьох темах, щоб мати змогу по справжньому стати джерелом інформації чи історичним фактом.

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *