Це продовження серії публікацій про фото та відеозйомку в Антарктиді. У попередній публікації ми розмовляли з учасником 27-ї української антарктичної експедиції Володимиром Хомко про особливості відеозйомки в екстремальних умовах. Сьогодні пропонуємо текстову версії розмови з біологом і фотографом і також учасником 27-ї антарктичної експедиції – Сергієм Глотовим. Будемо говорити про особливості екстремальної саме фотозйомки на найхолоднішому континенті нашої планети.
Ярослав БАРАН: Насамперед яка часова різниця між нами.
Сергій ГЛОТОВ: У нас наразі 11:42, а у вас я так розумію 16:42. Ми взагалі уже йдемо до полярного дня (до літа, а ви до зими) тож в 4-й сонце уже видно тож можна знімати як у вечірній час. Правда ці два дні у нас трохи мете. Як метеорологи жартують: 2 сантиметри розтаяло а 20 сантиметрів випало. Ну і сідає зараз сонце десь в 11-й вечора. Тобто тепер значно більше часу для зйомок. Це не так, як ми приїхали в квітні у полярну ніч коли було лише декілька годин світла.
Ярослав БАРАН: Ви перебули зиму. Які у вас були най екстремальніші температури?
Сергій ГЛОТОВ: Найхолодніше коли я знімав, на вулиці було -16С. Це насправді була найтепліша зима за час існування станції Академік Вернадський. Тобто таких арктичних екстремальних температур коло нас не було. Ну це ще пояснюється тим що ми на островах а не на континенті і довкола нас вода температура якої -1-2С. Але що нас обмежує в зйомці так це вітер. Нещодавно ми знімали як народжують тюлені Веддалла. Так от два дні була хороша погода, а два дні дув сильний вітер. У чому тут проблема зйомки? А тому що тебе заносить снігом і забиває об’єктив. Акумулятори в принципі витримують, але я стикнувся з іншою проблемою – відмовляє електроніка камер. Якщо брати по моделях у мне тут є камера Sony 2005 року її абсолютно нічого. Уточнюся що це модель з незнімним об’єктивом. Так вона повільна, але вона працює при будь-яких умовах. Щодо камер Canon навіть не в екстремальних умовах при температурі -2С але при сильному вітрі перестає працювати дисплей, перестають працювати усі клавіші. Тобто в такому напівживому стані я можу лише корегувати витримку. Це трапляється протягом першої години зйомки. Скажімо я знімаю народження пінгвінів чи тюленів і годину лежу на снігу в очікуванні кадру – а камера тобі підносить такий сюрприз що з органів управління залишається тільки витримка для регулювання освітлення.
Ярослав БАРАН: А як себе камери загалом ведуть в екстремальних умовах?
Сергій ГЛОТОВ: Розумієш тут у нас є деякі явища, які можна спостерігати лише раз в сезон. Скажімо такі як прихід імператорських пінгвінів чи поява на острові морських слонів. В такому випадку ми камеру трохи відігріваємо і у нас починає працювати або дисплей або якісь з кнопок. І до таких проблем більш схильні нові камери які купили в експедицію: Canon 2000D Canon 1300D. Десь тепер лежать на станції без діла. На моїй персональній камері 800D через вологість апарат почав висвітлювати помилку 30. З інтернету дізнаюся що це проблема затвору в якого очевидно обірвалися шторки. Це ремонтується, але тільки на великій землі. Відповідно я коли їхав в експедицію – взяв з собою три камери: Sony DSC-R1, Canon 800D, Canon 1DS. Так от Canon 800D відпрацював рівно пів року. Сонька досі працює без нарікань, навіть акумулятор тримає ємність. Ну і кенонівська одиничка наразі теж працює.
На мою думку старіші камери більш пристосовані до екстремальних умов аніж новіші моделі. Якраз до нас зараз буде їхати сезонний будівельний загін тож я попросив нашого спільного знайомого фотографа Миколу Козлова щоб роздобув ще одну камеру Canon 1DS. Суть така що камери зайвими тут не будуть адже ти знімаєш постійно в умовах підвищеної вологості, постійних перепадів температур і постійного снігу який паде і в який можна легко з камерою провалитися. Тут місцями наносить до 3 метрів снігу.
Що цікаво така ж проблема і на нових камерах Sony скажімо у Володимира Хомко. В приміщенні камери працюють відмінно. Лише виходиш на вулицю – починає або дисплей відмовляти або не працюють кнопки. Що з цим робити? Перепробували різні способи: і відігрівали камери під курткою і замотували в целофановий пакет. А істина проста, тут треба мати як мінімум 2-3 камери оскільки камера може припинити свою роботу навіть не через технічні втручання а лишень через середовище в якому вона працює.
Ярослав БАРАН: А як щодо зйомок на воді?
Сергій ГЛОТОВ: На воді теж довелося багато знімати. Оскільки зима тепла ми часто виходили на острови нашої екваторії. Щодо зйомок тут проблем взагалі не було. Ну варто відзначити, що у нас якісні човни, тож бризк взагалі не має. Для зйомки достатньо захисного фільтра. Ну і щодо роботи об’єктивів з ними взагалі немає проблем, а камери це розхідний матеріал.
Ярослав БАРАН: О до речі, а як у вас ситуація зі світлом і як взагалі з кольорами.
Сергій ГЛОТОВ: Світла тут багато адже з 4-х сторін у нас біле світло, тож витримки 1/4000 с. цілком достатньо. Я б сказав що світла забагато – я персонально не звик до такого, тож доводиться звикати і сильно прикривати діафрагму та скорочувати витримку.
Щодо кольорів тут справді дивовижно, адже протягом дня у нас погода може дуже часто мінятися що сприяє утворенню найдивовижніших хмар. Тобто умови освітленості можуть мінятися протягом дня по декілька разів. Тут відбуваються цікаві і специфічні кліматичні явища які впливають на колір світанків. Скажімо вони можуть бути від кавового відтінку до рожевого. Нам навіть метеорологи сказали що тут у спектрі світла дуже мало зеленого кольору, тож ці рожеві світанки вони особливі і неповторні.
Ярослав БАРАН: Тобто біла Антарктида це міф?
Сергій ГЛОТОВ: Я теж так думав що тут все біле, тож понабирав з собою багато світлофільтрів. Але скажу що зняти білу Антарктиду це треба ще попасти. Переважно у нас Антарктида має сіруватий колір. А щоб вона була біла – має бути відповідна погода. Тобто спектр специфічний але дуже широкий. Я навіть підготував серію світлин для виставок під назвою «Кольори білого континенту». Тобто кольорів тут вистачає. Дуже цікаво коли розмерзається континент і оголюються скелі. Вони покриті мохами та лишайниками і вони також мають різне забарвлення. Ну а знайомі пейзажі ніколи не бувають однакового забарвлення. Тобто «біла» Антарктида це все таки стереотип.
Ярослав БАРАН: А які особливості антарктичної фотосесії?
Сергій ГЛОТОВ: Зйомка під час виходу може тривати довго. Допоки ти дістанешся до об’єкта зйомки, а вони (тюлені, крабоїди і ін) можуть спати, оскільки вони людей не бояться, бо у них тут немає природніх ворогів. Так от поки ти очікуєш на те коли вони проснуться ти маєш можливість познімати пейзажі. Окрім цього знімаю тут роботу колег. Тобто загалом знімає природу та тваринний світ, життя експедиції, роботу колег, і певні природні явища за якими ми звітуємо. Скажімо такі як перша кладка яєць пінгвінів, рівень снігу тощо. Загалом фото дуже багато тож потрібні носії для зберігання – жорсткі диски, картки пам’яті.
О що цікаво з картами пам’яті на диво наразі не було жодних проблем. Спілкувався з колегами фотографами які працювали в тропіках. У них усі ті ж проблеми з електронікою, але картки працювали на відмінно.
Ярослав БАРАН: А як щодо роботи об’єктивів?
Сергій ГЛОТОВ: Як я вже згадував з ними взагалі немає проблем. А особливо люблю попрацювати зі старими металевими радянськими об’єктивами. Їх тут має цілий набір. Особливо мені подобаються Гелі оси. Ними знімав айсберги, пейзажі. Але тут є один нюанс: коли на вулиці ти робиш заміну об’єктива – камера врази швидше охолоджується і відповідно нею ти можеш знімати тоді набагато менше. Механіка працює а електроніка охолоджується до якоїсь температури і перестає працювати.
Ярослав БАРАН: Що плануєш робити з тим фотографічним доробком при поверненні на землю?
Сергій ГЛОТОВ: У мене давно була ідея долучитися до різних волонтерських проектів, які збирають кошти на допомогу ЗСУ і передати їм світлини які б у форматі виставки були присутні на всіляких заходах по збору допомоги, де люди за символічну пожертву мали б змогу подивитися світлини Антарктиди і дізнатися щось про роботу українських полярників, про природу Аетарктиди. Я вже згадував про колекцію світлин «Кольори білого континенту». Вона уже мандрує Україною і навіть була презентована в Барселоні та інших містах Іспанії. Тобто і надалі планую робити такі виставки з освітньою метою і метою популяризації Антарктиди та науки загалом.
Ярослав Баран
