Другий «великий перехід» з кропа на повний кадр -

Нарешті збулася і моя давня мрія перейти на повний кадр. Цьому передувала підготовка по підбору оптики та моделі камери. Наразі не буду розповідати що за модель, бо про це згодом. Але вчора відбулася перша вулична фотосесія, тож хотілося б у цьому пості просто поділитися першими враженнями від цього переходу.

Перехід на повний кадр – початок історії

Дана історія стартувала дещо раніше. Рішення перейти на повноматричну камеру було не на 100% і таїло в собі багато сумнівів: чи варті затрати якості отриманих фото? Бесіда з авторитетним досвідченим фотографом взагалі мала б посилити сумніви: «Навіщо тобі той повний кадр, на кропі зручніше і не треба туди лізти.» Ось так майже агресивно отримав я пораду. А може дійсно а ну його цього «повного кадру», і оптика моя не підійде і не все там так радикально, як би хотілося. Ну і гроші

Проте з цього моменту кривлю душею: бажання попробиватися у повному кадрі – рішення було остаточним і безповоротним. Пригадаймо публікацію «Перший об’єктив для Full frame-камери». Так, це був перший крок підготовки до другого «великого переходу». І сприяло цьому падіння цін на такі апарати. Та виявилося згодом в процесі вибору падіння цін ще не означає доступність.

Справді обрати хорошу достойну модель стало гіперскладно. Свого часу вона була дуже популярною, тож варіанти які з’явилися за привабливу вартість були ну в дуже добитому стані. Та терпіння було нагороджене цікавою пропозицією.

І ось не минуло трьох тижнів в руках омріяна камера. На відміну від «першого великого переходу» у другому я знав на що очікую і знав як себе поводити з даною технікою. Буквально день-два і уже в меню як вдома. Тож настав момент випробувати «нову» камеру з «новим» об’єктивом.

Перехід на повний кадр – ось вони враження

Зйомки відбулися на курорті Трускавець, і не зважаючи на «весняну» зиму отримані кадри просто вразили. У порівнянні з попередніми роботами це було щось нове і незвичне. Оскільки цей пост не так практичний як емоційний, тож і далі буду оперувати художніми образами, а не технічними. В кадрі з’явився боєм, в кадрі, перепади між світлими і темними зонами стали м’якші і багатші. Кольоропередача також зазнала трансформацій. У яку сторону мені важко сказати, думаю це зрозумію згодом, але мені колір подобається. Так камера стала врази чіткішою. Пізніше знімав портрет в темному приміщенні – камера стала врази менше шуміти. Та зрештою коли довелося взятися за пост-оброку стало зрозуміло що обробляти там по суті нічого. Ні ну звісно якісь дрібні моменти попідтягував, але експозиція залишилася без змін.

І після такого результату усі страшилки про неможливість застосування оптики чи ще інші байки, ти зрозумів що зробив правильний вибір. Так він коштовний, але він цілеспрямований, і ця пересадка з Ланоса на Вольво мабуть призведе до того що в стару машину тебе годі буде загнати.

Перехід на повний кадр – простий висновок

Отож друзі можливо я занадто радикальний, але коли при вашому бажанні перейти на повний кадр гуру починають надувати щоки і переконувати вас що цього не варто робити – відішліть їх до сідниці. В противному випадку і мильничка для вас буде виглядати профінструментом. Є бажання розвиватися – розвивайтесь не гальмуйте і другий великий перехід уже одразу вам відплатить неочікуваними емоціями.