А до чого тут поезія на фотографічному каналі? Передісторія відбувалася ще у літку, коли у старовинному містечку Самбір відбулася персональна фотовиставка керівника проекту «Фотопленер 1.0» Миколи Козлова. Ми звісно пораділи за колегу, але не були б ми творчими особистостями, якби не постраждали від творчої жаби. І кожен з учасників проекту задумався над шляхами подальшої творчої презентації. У Миколи було все класно, тому наступна презентація мала вийти крутіше, ну принаймні оригінальніше. І так сталося що естафета передалась мені, тож зрозумів що від формату класичної виставки уже доведеться відмовитися.
21 жовтня у курортному містечку Трускавець ваш покірний слуга презентував свою першу поетичну фотозбірку «Неформат?». Так-так саме поетичну фотозбірку. Саме в такий спосіб вирішив презентувати свої світлини і свій фотодоробок. Насправді варіант не з найпростіших, ну і точно не простіший за організацію фотовиставки. Переконаний що колись розповім про усі труднощі та нюанси цього підготовчого процесу. Та перед тим у ще одній окремій публікації спробую поділитися думками стосовно теми «Чи потрібна взагалі фотовиставка для фотографа».
Та повертаюся до події. Взагалі якщо чесно, перша презентація нової збірки відбулася ще 14 жовтня у місті Дрогобич, де зібралися друзі, однодумці. У Трускавці усе було по інакшому: коло гостей було врази ширшим і географія прибулих приємно здивувала: Самбір, Дрогобич, Борислав, Східниця, Львів та Київ. Приємно було бачити своїх колег, своїх моделей з якими не перший рік вдосконалюємо портретну зйомку. Приємно було бачити артистів Віктора Винника з групи МЕРІ, Богдана Козака з групи ВАН БОБ та Ореста Пруса з гурту «Навігатор». Було приємно бачити мера та близьких друзів, які завжди підтримували мене у творчих починаннях. Ми говорили, розглядали світлини, співали пісні і звісно читали поезію. Загального шарму додала локація проведення презентації. URBAN – бібліотека стала правильним рішенням для такої творчої зустрічі.
Щодо збірки “Неформат” це синтез світлин з короткими урбаністичними поетичними текстами, така собі спроба донести до загалу що вигаданий «неформат», насправді може бути куди форматнішим ніж комусь здається. Тут у збірці є філософія, лірика, сатира та гумор, а також багато поезії про фотографічний рай – місто Львів. Кожна поезія проілюстрована власними світлинами. Скажу більше що під час підготовки творчість зайшла занадто далеко, тож взявся навіть за дизайн обкладинки. Ну єдине з ілюстраціями дати раду собі не зміг. Ну не вмію малювати. Але задумане допомогла втілити класна молода львівська художниця Вікторія Кравченко, яка по духу і настрою малює так як я фотографую. Так що Вікторія тобі окреме спасибі.
Загалом спасибі велике усім, хто побував на презентації, хто підтримував усі ці роки коли ідея назрівала і втілилася в щось реальне і фізичне, і тим хто спонукав до фінальної реалізації – поетесі Лілії Кравченко ну і моїм колегам з «Фотопленер 1.0» Миколі Козлову і Марічці Красновій. Марічка ти наступна. Я просто знаючи наскільки ти у нас креативна, просто боюся уявити, якою буде твоя презентація і дуже з цікавістю очікую на цей момент.
Загалом історія не завершується і продовження вже 3 грудня у Львові, де зможемо також поговорити поспілкуватися. Місце зустрічі на дуже особливій локації – спецбіліотеці УТОС ім. Т.Шевченка. Це місце де завдяки слову люди починають бачити світ. Буде над чим подумати і зрозуміти просто який неоцінений дар нам фотографам подарував Бог. Отож до наступних зустрічей і наступних презентацій.
Фото:
Микола КОЗЛОВ
Михайло ГРИЦІВ
