Фотографія рятує книгу коли немає світла

Кажете у фотографії світло малює? А що робити коли його відімкнули взагалі? Жари жартами, але ситуація без світла у ці дні дуже добре відома усій країні. І ость тут фото індустрія може себе проявити достатньо соціально і достатньо конструктивно. Добре, менше загадок. Оскільки ця публікація виходить в рубриці «блог», розкажу маленьку історію як моє заняття фотографією врятувало презентацію цілої книги.

Отож окрім фотографію час від часу займаюся й іншими видами мистецтв. Так сталося що саме у ці листопадові дні у мене назріла презентація першої прозової книги під назвою «До уваги пасажирів – моя залізнична історія». Ну перша презентація у Львові відбулась на ура, а от наступна була запланована у старовинному місті Дрогобич в центральній міській бібліотеці. Проте москаль і тут вирішив прикластися до українського мистецтва чи точніше підкинути лопату того що він тільки і вміє робити, тож на передодні відбулась масова ракетна атака по енергетичній інфраструктурі і міста вкотре занурились в пітьму.  Що робити адже презентація на вечір, а місто без світла уже добу?

Ось в той момент згадую що я ніби ще фотограф і відеограф. Ну першу ідею зробити романтичну зустріч при свічках одразу зарубали в корінь, адже палити вогонь у бібліотеках навряд чи хтось дозволить. Тут я згадаю що є десь в закромах старий відео прожектор, який працює від соньківських акумуляторів. Отож недовго думаючи занурююся у фото аксесуари і вигрібаю звідтіля усе що працює на акумуляторах. Ну улов не дуже великий, але маємо одне накамерне світло і два простих проте потужних лед-ліхтарики. Звіряю працездатність, заряджаю акумулятори і уже прикидую як їх застосувати на практиці.  Ну звісно нам потрібне малююче світло яке буде освітлювати головних виступаючих, ну і знадобилося б якесь заливне світло бо ж картинка вийде майже як при свічках.

Далі все це діло треба буде на чомусь закріпити. Ну фото стійку відкинув (хоча це було помилкою мабуть) тому що там не регулюється кут нахилу прожектора. Тож для таких цілей обрав фото штатив. В результаті з усім цим добром висунувся на передову.

Зал у Дрогобицькій бібліотеці виявився достатньо просторим. Визначившись з авансценою розумію що з малюючим світлом трохи прорахувалися, оскільки висоти штатива для формування гарного і грамотного світло-тіньового малюнку просто банально забракло. Якась імітація виходила лише при умові коли виступаючі будуть не стояти а сидіти. Але що робити з заливним світлом. В руках один достатньо потужний ліхтар з лінзою та хорошим майже білим спектром. Але куди його прикрутити для рівномірного розсіювання по великій площі? І тут в нагоду стала практика роботи з фотоспалахом: виставляю його вертикально напрвлено вверх і о диво біла стеля зробила свою м’яку роботу. Принаймні передня половина залу  була освітлена легеньким рівномірно м’яким світлом.

Та насправді у цій ситуації навіть не те було головне, а головним залишився факт що презентація була врятована і зустріч з читачами відбулась у достатньо романтичній  атмосфері. Мало того фото і відеохроніка з події теж була зафіксована. При такій світловій схемі автоматика відеокамери при певних моментах продукувала пересвіти. Спостерігав й за іншими фотографами – їм також вдалося робити непогані кадри навіть камерами класу Canon Power Shot (так званими псевдодзеркалками). Звісно кольорова схема була не ідеальна, звісно локація явно не студійна та мораль цієї байки така, що без світла будь-яке світло для фотографа порятунок. Ну це перша мораль, а друга –  що уміння фотографа працювати зі світлом може стати в нагоді у дуже незвичних ситуаціях і не лише у сфері фотографії. Тож бажаю вам не нехтувати світлом як таким у фотографії і все ж для себе відкрити таємниці фотосвітла, адже це насправді просто, а можливості відкриваються фантастичні.

P.S.

Такі історії породжують багато цікавих ідей. Для себе відкрив потенціал одного з ліхтарів, тож виникла ідея скласти бюджетний мобільний комплект постійного студійного світла щоб з ними можна було і на природу і в будь якій локації бути автономним. Чи вийде  і як усе буде відбуватися – сподіваюся розкажу в інших публікаціях.

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *