Коли взагалі немає грошей на добру камеру – Sony A550

Це дуже дивна історія, яка припіднесла досить цікавий урок в плані того що знову ж для добрих світлин насамперед треба мати голову та ідею, а техніка не на першому місці. Якось так усе співпало у часі і це напевно був певний знак (хоча я людина не забобонна): якось потрапило мені до рук відео де один з фотографів ділився досвідом як при відсутності коштів почати фотографувати. Так от для старту він рекомендував низку моделей камер які уже не нові і достатньо дешеві. Серед них були Canon EOS 550D і Sony A550. Раз вже так усе спихаємо на містику, тож власне ці дві моделі з однаковим номером запам’яталися найбільше. Про Canon знав давно – хороша як для свого часу дзеркалка з можливістю відео, а на Sony навіть не звернув увагу. Але даремно…

Передісторія Sony A550

Усе розпочалося з апгрейду фототехніки, про який розповідаю не в одному пості. Так от уже на руках нова камера Sony і намагаюся до неї підібрати парк оптики. Ось уже знаходжу потрібного об’єктива і розпочинаю переписку з продавцем. Та продавець висунув одну дивну вимогу: «Продам об’єктив лишень з тушкою камери, вона мені ні до чого». Питаю скільки без камери буде знижка. «Лишень 100 грн.» – відповів продавець. То ж яка різниця, беру з тушкою.

Про об’єктив звісно це інша історія, а тушка взагалі залишалася без уваги декілька тижнів. І ось чому: отримав її скажімо так у голому виді. Вона була не те що без коробки а навіть без акумулятора, ну і тепер без об’єктива. Відверто навіть не знав чи вона взагалі працює. Та самі розумієте за таку вартість придбав непогану декорацію, сувенір і не розраховував на щось більше.

Минуло декілька тижнів і вирішив оглянути цей «сувенір» і взагалі довідатися його технічну історію. Отож Sony A550 це дзеркальний фотоапарат з матрицею на 14 мегапікселей родом з 2009 року. Серед плюшок того часу у нього скорострільність 7 кадрів в секунду, наявність матричної стабілізації, наявність функції HDR, відкидний монітор, 9 точок фокусування з центральною хрестоподібною і чутливість до 12800 ISO. Матриця кропнута з кропфактором 1.5. Байонет під об’єктив a-mount з  викруткою. Можливість знімати відео тут відсутнє.

Як бачимо навіть по сучасних фотопараметрах досить непоганий апарат з деякими технічними наворотами яких досі немає у конкурентів. Скажімо та ж матрична стабілізація, яка є лишень у деяких виробників. Так от цей технічний аналіз спонукав задуматися над питанням «а чи не попробувати реанімувати цього динозавра». Для чого? Підростає донька – буде мати непогано тренажера. Як не як дзеркальна камера з усіма можливостями для фототворчості. Після кількох днів роздумів приймаю рішення таки спробувати реінкарнацію при одній умові: якщо ця справа буде коштувати зовсім трішки…

Sony A550 – реанімація

Одразу скажу що коштувало усе вдвічі менше ніж я приблизно уявляв. Отож берусь шукати акумулятор. Благо в неті є специфікації. Акумулятор в порівнянні з бездеркалками більший що вселяє надію в його живучість. Правда в процесі вибору зіткнувся з декількома нечистими на руку продавцями, які намагалися втюхати теж соньківський акумулятор але з відмінністю однієї літери в назві мовляв все і так підійде. А ні такий пірует тут не пройде. Та все ж рідний акумулятор мене приємно здивував: він достатньо стандартизований тож легко підійшов і до інших приладів які використовують акумулятори Sony. В моєму випадку він підійшов і до надкамерного світла і до накамерного монітора. Мало того цей факт дав змогу зекономити на зарядному, оскільки під такі типи акумуляторів у хаті валяється декілька зарядних приладів.

Допоки жду на акумулятор вирішив перевірити легенду про дешевизну об’єктивів під байонет a-mount. Скажу так: обирав по найдешевших цінниках і ситуація досить обнадіювала. Серед найдешевших (а це в основному об’єктиви марки Minolta) трапляються в основному зуми зі світлосилою 3.5 – 5.6. Вибір зроби на Minolta AF 70-210mm. F/4.5-5.6. Тобто такий собі бюджетний середнячок зум з автофокусом (звісно під викрутку коли автофокус управляється двигуном з камери).

1-2 дні і усі запчастини вкупі. Наступає момент відродження. Вставляю акумулятор і о диво – камера починає подавати признаки життя. За мить уже бігаю по дворі і тестую ще одне доповнення до арсеналу фотографа, яке вийшло у «чи маленьку» вартість. А тепер готовий відкрити карти скільки насправді кровних довелося віддати за цей комплект:

• Камера – 100 грн.
• Акумулятор – 300 грн.
• Об’єктив – 600 грн.

І знову якась містика, бо число аж занадто кругле: камера обійшлася в 1000 грн.

Перші тести і враження від Sony A550

Насправді це перший досвід з дзеркалками від Sony, тому напрошується порівняння з тими ж Canon. Перший дотик до корпусу не справив позитивного враження. Камера взагалі то змахує на бюджетні псевдодзеркалки, які були прохідними між мильничками і дзеркалками. Так ніби корпус таки підігнаний краще, але ця легкість і гладкість корпусу чомусь не вселяє  відчуття елітарності. В Кенона навіть на бюджетних дзеркалках пластик куди приємніший на дотик.

А ось далі я попадаю у стан коли ти розумієш що маркетологи цієї компанії мають нас за лохів. Про що йдеться: конструкція відкидного екрану така ж як у новій бездзеркалці, матричний стаб – технологія якій уже понад 10 років а з неї далі роблять диво дивне. І взагалі маю констатувати що дідусь Sony A550 в плані ергономіки управління врази крутіший ніж нові бездзеркалки, як по зовнішньому управлінню, так і по структурі меню. Ні меню тут звичне як у більшості фотокамер Sony, але через відсутність перенасичення налаштувань – розібратися набагато простіше. І тепер ти розумієш у чому проблема. Просто в один історичний момент в Sony довелося засунути відеоможливості в уже досконале фотоменю. Розробляти щось нове не хотілося ось і почали засувати одне в інше. На практиці це зробити одним вкладишом не вийшло, тож відеоможливості порозпихали хто куди. В результаті ергономіка меню просто рухнула.

Якщо пройтися по зовнішності Sony A550 впадає у вічі дивна конструкція гарячого башмака під фотоспалах. Також перемикання в режим Live View механічне і здійснюється з допомогою спеціального тумблера.

Практика фотографування на Sony A550

Критикуємо та критикуємо, але у цій камері є й низка сильних сторін з якими попробуємо розібратися на практиці. Ну по-перше це здвоєний кардрідер у окремому слоті. Тобто тут можна використовувати два типи карт. Серед яких звичні SD. По-друге у режимі Live View камера працює набагато шустріше ніж у тих же ж Canon. По-третє автофокус з «рідними» об’єктивами показав достойний результат втерши носа сучасним бездзеркалками з нерідними об’єктивами. Тобто тих декілька точок фокусування з мінолтівською оптикою – працювати одне задоволення.

Та на цьому позитиви губляться на фоні певних недоліків. Першим з них є оптичний видошукач. Він темний і важкочитабельний. Декілька спроб попрацювати з ним завершилась фіаско. На щастя виручав просунутий режим Live View. Наступні моменти які дуже дивували – некоректність визначення балансу білого. На щастя ця проблема теж вирішується з допомогою фотографування у форматі RAW. Тепер вже розумію що шумність матриць Sony при слабкому або не достатньому освітлені – це сімейна проблема. І мене вражає не так сам факт зерна, а його чітка структура, до якої досі не можу звикнути на Sony А6500. У конкурента Canon тут справи куди кращі. Ну і далі усі звичні сімейні риси щодо кольоропередачі з домішуванням мадженти, що характерно очевидно більшості камер Sony.

Та все ж якщо пристосуватися, то і тут можна генерувати непогані світлини. Та для цього мають бути добрі фотографічні умови і зокрема багато світла. Ну не люблять соньки сутінки, і нічого тут не зробиш. Довелося пройти три фотосесії, аж допоки не почав отримувати хорошого результату. Ще один момент на який варто звернути увагу, так це якість RAW-файлів від Sony A550 . Очевидно їх бітність не дуже велика, тому щось сильно викручувати тут не вийде. При незначних змінах експозиції чи інших налаштувань картинка починає сипатись.

Висновки про Sony A550

А взагалі камерою я дуже задоволений, оскільки якщо зважати на її вартість і те що вона може, очевидно в іншій ситуації з аналогічним співвідношенням за вартість нової бездзеркалки я б міг отримати дорогий середній формат з усіма аксесуарами. Так, камера не дуже зручна по багатьох моментах, але для старту саме те щоб навчитися азам фотографування. Так тут є родинні болячки, але камера має свій непоганий кольоровий характер який цілком пригодиться для конкретних задач. Не раз чув що соньками класно знімати архітектуру. Погоджуюся, з цим твердженням і Sony A550 тут не виключення. І переконаний що ця камера знайде своє місце ще у багатьох напрямках та сферах, отож її рано списувати на пенсію. Загалом маю на меті зробити порівняльний батл з тезкою від конкурента (Canon EOS 550D), але це буде вже інша історія.

Share on Facebook

Post on X

Follow us

Save