Задуматися над цим питанням заставила кореспондент радіо «Голос Прикарпаття» Любов Кіпоренко під час інтерв’ю в якому презентував поетичну фото збірку «Неформат». Тема більш ніж риторична і філософська, та все ж рік ми живемо з цим вірусом і якось хтось з нашої братії та намагається давати раду. Поняття «фотограф в карантин» відверто спочатку загнало в глухий кут, але потім аналізуючи минулий рік починаєш розуміти що насправді інколи ситуація доходить до дуже цікавих парадоксів.
Фотограф в карантин: фотодепресія і боротьба з нею
Загальна проблема такого періоду у тому що життя у сфері шоу-бізнесу, видовищ та розваг просто зупинилося. Якщо з підприємцями держава намагається так сяк продумувати якісь компенсаційній процедури, то творчість і усі хто тут задіяні залишаються на одинці з собою. Тобто фотограф в карантин залишається у багатьох випадках сам на сам з своїм фотоапаратом. Як не впасти у глибоку депресію? Знаю випадки коли саме карантин спричинив до припинення фотографічної діяльності у певних «фотографів». Одним словом повна дупа.
Та аналізуючи попередній рік зрозумів одну цікаву річ: ми фотографи маємо одну вагому перевагу над іншими звичайними людьми кадру і позакадру, і ця перевага в нашому інструменті. Він у критичні моменти може стати тою пігулкою, яка здатна вивести не з кризи, але принаймні з депресії. Не знаю як у вас, але у своїй практиці кількість відзнятого матеріалу зросла у цей період. Не буду вдаватися в подробиці але вона справді зросла. Час який вивільнився від комерційної фотографії було вважаю раціонально потрачено на фотоосвіту і фототворчість. Відтак відбулася презентація світлин у форматі поетичної фотозбірки. Думаю при звичайних обставинах цього б точно не робив в цей час. Плани звісно були, але відкладалися на вільний для творчості час. Поряд з тим більше уваги приділив фотоконкурсам та фотовиставкам. Ну і звісно якість світлин можливо не зросла, але стала такою, якою я власне її першопочатково бачив. І це вважаю саме наша перевага як фотографів.
Якщо говорити про конкурси та фестивалі – їх кількість зросла врази. Фотограф у карантин отримав більше можливостей користуватися такими форматами як онлайн-конкурси. Тобто презентаційне життя не зупинилося, а навпаки набрало обертів хоча і в дещо інших форматах. Мало того сам карантин став джерелом нових ідей та змісту для фотографічних проектів. Згадаймо лишень фотопроект «Місто проти карантину», яке помпезно стартувало у Львові і уже мандрує містами України.
Фотограф в карантин: позитивні парадокси
А ось ця історія трапилася саме минулого року в розпал першої хвилі карантину. Тоді випала нагода відвідати столицю у складі однієї з делегацій. Поряд зі справами мав нагоду трохи познімати Київ. І ось тут я збагнув один момент, що карантин для фотографа може й бути позитивним явищем. Під час зйомок я зрозумів що такої історичної миті в моєму житті може і не випасти, коли є змога знімати відомі локації Києва серед білого дня без жодної живої душі. Отож не довго думаючи розчохляю камеру і намагаюся швидко пройти по тих місцях які доступні в межах відпущених двох годин. Встиг небагато але незважаючи на несприятливу погоду світлини вийшли просто класні.
Отож карантин це нові можливості для міських зйомок. Це той момент коли ти сам на сам з об’єктом зйомок і не треба остерігатися вічно снуючих туристів чи просто мешканців. Місто фактично це твоя фотостудія. І це без сумніву класно і кайфово, аж до моменту поки не вертаєшся в реальність і починаєш знову розуміти якою ціною усе це досягнулося. Тобто фотограф у карантин отримує нові можливості, які не завжди доступні у повсякденному житті.
Фотограф в карантин: чи справді усе заборонено
А тепер давайте спробуємо проаналізувати чи насправді таки повний дефолт в карантин для фотографів. Справді є певні жанри і напрямки, які постраждали найбільше. Це скажімо зйомки концертів та масових заходів, це зйомки весіль, корпоративів тощо. Тобто усі масові заходи стали табу відтак і знімати нічого. І справді можу лишень поспівчувати тим фотографам які спеціалізувалися виключно на якомусь вузькому сегменті фотографії.
Та все ж пейзажна і міська зйомка з дотриманням маскового режиму та дистанцій є доступною. Робота в студіях скажімо з однією моделлю чи предметною зйомкою також не порушує норми карантину. Тут і до карантину все по запису і «на виніс». Тобто до чого веду: більшість напрямків фотографічної діяльності абсолютно не суперечать умовам карантинних обмежень. Тому при бажанні і певних пошуках скучати не доведеться. Так, будуть проблеми з пошуком замовників, оскільки ринок зупинився і будуть певні строгіші вимоги щодо захисту, та все ж карантин для фотографа не передбачає повного колапсу коли залишається поставити камеру на полицю і схрестити руки на грудях в очікуванні завершення несприятливих умов.
Фотограф у карантин – рекомендаційні висновки
Отож «фотограф у карантин мабуть найщасливіша людина, у якої відкриваються нові можливості» – десь так виглядає світле майбутнє карантинного фотографа з вищевикладених тез. І в ідеалі мабуть би мало бути так. Проте живемо в реальному світі де не все так ідеально як хотілося б. та все ж до чого веду: незважаючи на проблеми які торкнулися усіх фотографи перебувають у дещо виграшнішій позиції, і виграшність цієї позиції буде залежати безпосередньо від самих фотографів. Тому мені залишається побажати вам не падати духом і активніше шукати виходи з ситуації, яких, переконаний, є багато.