А я думав, що все таки «баянет». Таке собі хитромудре слівце зі сфери фото індустрії. Та насправді це усе таки «байонет» і походження його саме фрнацузське – baionnette. В перекладі означає «штик». На практиці воно також означало швидке кріплення двох деталей. Насправді, якщо ви ще донедавна користувалися фотоапаратами типу «мильничка», або «псевдодзеркалка», вам з ним не доводилося зустрічатися. Проте коли вам в руки потрапить перший дзеркальний або без дзеркальній фотоапарат, даний термін буде вас супроводжувати скрізь і усюди. Чому так?
Що таке байонет
У вас в руках тепер дві деталі, які мають швидко кріпитися одна до одної. А саме:
- Корпус фотоапарата
- Об’єктив
Тобто «байонет» у фотографії ніщо інше як тип кріплення фотоапарата з об’єктивом. І це кріплення не просте, воно має бути швидким. На практиці переконуємось у цьому: вставляємо в об’єктив у пази і прокручуємо легенько до стопора. Ось і все. Я пригадую себе н цьому початковому етапі, коли після псевдодзеркалки Olimpus перейшов на свій перший Canon, насправді цьому елементу не надавав важливого значення. А шкода. Виявляється там дуже багато цікавого. Власне явище «байонет» це таке собі поєднання протиріч: з одного боку ускладнення для фотографів через обмеження у використанні бажаної оптики від інших виробників. Проте з іншого боку через чітко сегментовані стандарти маємо змогу з допомогою перехідників подружити речі, які здавалося б непоєднані у повсякденні.
Байонет – найпопулярніші світові стандарти
Першим відкриттям, яке стало цікавою несподіванкою для мене став той факт, що типів байонетів не 2 не 3, а добрячих кілька десятків. Якщо раніше вважав що лишень провідні виробники мають свої байонети, то тепер знаю, що це не так. Та все ж найбільш поширеніших є трохи більше десятка. Давайте спробуємо їх перелічити.
- Байонет F (Nikon)
- Байонет K (Pentax)
- Байонет EF (Canon)
- Байонет EF-S (Canon)
- Байонет A (Sony)
- Байонет E (Sony NEX)
- Байонет 4:3 (Olimpus)
- Байонет Micro 4:3 (Olimpus)
- Байонет NX (Samsung)
- Різьбовий байонет M42
- Різьбовий байонет M39
Якщо ви вже читали публікації цього блогу то як мінімум ви вже зустрічалися з байонетами EF, EF-S та М42. Два попередні належать до виробів компанії Canon, а М42 до речі як і М39 використовувалися у колишньому СРСР. З назви можемо зрозуміти, що вони передбачали не «вставляння» об’єктивів, а саме «накручування» на різьбу.
Байонет – навіщо стільки стандартів
Питання криється у банальному маркетингу: щоб ви купляли оптику тільки того виробника, якого ви придбали камеру. Проте в епоху глобалізації такі правила гри аж ніяк не можуть довго існувати, тому на сьогодні існує сила силенна рецептів як обійти ці перепони. І навіть при повторних спробах виробників ускладнити життя фотографів підбираючи незручний робочий відрізок, усе одно іншими розробниками винаходяться антидоти, тому сьогодні усе реально поєднати. Просто необхідно знати як і розуміти що десь це відбувається простіше і дешевше, а десь складніше і дорожче. І до речі при підборі варіантів таких маніпуляцій неостанню роль відіграє «робочий відрізок».
Байонет – робочий відрізок
Робочий відрізок –це одна з ключових характеристик, яка вирізняє байонети між собою, а також демонструє його характер. Що таке «робочий відрізок»? Це відстань від площі кріплення байонету до матриці. І чому дана характеристика є такою важливою. Річ у тім що коли ви плануєте використати нерідний об’єктив на своїй камері завдяки перехідникам ця відстань змінюється. Тому нерідну оптику можна використовувати при умові, якщо робочий відрізок в такого об’єктива є більшим ніж у камери. Як воно на практиці виглядає спробуємо колись згодом випробувати в експериментах. Наразі скажу, що найменші робочі відрізки є у байонетів типу NX від Samsung і Micro 3:4 від Olimpus, а найбільший робочий відрізок є у байонета F від Nikon.
Байонет – практичні пора
А тепер про те навіщо нам фотографам знати про такі речі як байонет. А усе просто: при купівлі додаткової оптики нам необхідно знати який саме байонет є вмонтований у нашій камері. Тут власне камера диктує байонетну політику. Просто у своїй практиці зустрічав початківців, які без розбору придбали дорогий повнокадровий Canon і щоб зекономити придбали серію об’єктивів з байонетом EF-S. Звісно у стандартній практиці такі історії є виключенням, оскільки кожен більш менш обізнаний продавець оптики одразу б поцікавився для якої камери оптика і мабуть би не допустив такої помилки. Та практика показує що бувають і нестандартні випадки. А тут ще плутанину вніс той факт що об’єктив і камера одного і того ж виробника. Ну так для тих, хто ще досі не обізнаний з особливостями кеноновських байонетів нагадаю, що байонет EF-S призначений виключно для камер з кропнутою матрицею, а для повнокадрових фотоапаратів необхідний байонет EF. І тут власне ховається одна з невеликих переваг власників камер з кропнотою матрицею. Насправді вони можуть використовувати оптику з двома типами байонеті. Правда при використанні EF оптики необхідно перерахувати фокусну відстань з урахуванням кроп-фактора. Як це зробити – читайте тут. А ось власники повнокадрових тушок обмежені виключно використанням оптики з байонетом EF.
Ну і на завершення даного розділу раз ми уже заговорили про техніку Canon, варто зазначити що робочий відрізок її байонетів становить 44 мм, що на 2.5 мм менше ніж у найбільшого конкурента Nikon.
Байонет – висновки
Уже склалася традиція у кожній публікації ділитися якимось висновком з того чи іншого питання. Та оскільки у нас сьогодні дуже загальна тема, в деталі якої можливо велика частина фотографів навіть і не дуже заглиблювалася, бо в практиці воно не так вже й важливо. Для себе під час підготовки відкрив багато цікавого про байонети, а ось початківцям лишень хотілося б порадити: перед купівлею чергової оптики не забутьте довідатись який тип байонету саме на вашій камері. І лишень з цією інформацією можете вирушати в магазин до продавців-консультантів, які, вірю, вас уже не введуть в оману і придбання буде служити довго і творчо.
