Ширококутні пошуки (частина друга) тест-драйв ширококутних насадок

Знову ж повертаюся до практики. Коли передімною постала проблема як відфотографувати номери на курорті Східниця, тоді довелося зважити усе за і проти, та через маленький бюджет вирішив усе таки надати перевагу ширококутним насадкам (чи як їх ще називають «ширококутним конвертерам»). І тут пішло і поїхало. Насправді не так багато відгуків і інформації в Інтернеті на дану тематику. Незважаючи на те, що і насадок не так багато на ринку, зрозуміти що від них очікувати  майже неможливо. Залишився найскладніший спосіб: усе власноруч попробувати.

Про фобії та упередження щодо ширококутних насадок

Після того, як отримав перший негативний досвід у використанні ширококутних насадок, мав зустріч з одним відомим і знаним фотографом в регіоні. Той філософськи закинув ногу за ногу і розпочав ділитися своїми переконаннями: «Ти розумієш, що насадки ніколи не замінять ширококутні об’єктиви. Ну як така дрібничка може продукувати щось якісне. Там одна лінза, тому стільки і спотворень. Треба купляти найдешевший, але ширококутний об’єктив.» Ще одна  думка продавця, який намагався мені втюхати насадку Marumi, і після перегляду тестових світлин від неї я відмовився: «Розумієш, коли накрутити навіть простий УФ-фільтр на об’єктив уже іде втрата світла, а тут ти хочеш посадити цілу лінзу, і щоб усе було зразково – так не буває. Усі насадки дадуть тобі той же баг».

Найпоширеніший баг у ширококутних насадок

Про який баг йшлося в останньому твердженні. Справді після кількох тестів різних моделей виявив один дуже неприємний момент, який у професійній фотографії явно буде сприйматися саме багом, а не художнім прийомом. Річ у тім, що при використанні насадок світлини виходили з розмитими краями. Тобто центр кадру у фокусі, але чим ближче до краю з’являлося таке собі замилювання, як супроводжувалося і неприємними абераціями на текстурних елементах і небажаними ореолами довкола контрастних зон. Спочатку думав, що це породження крайніх показників. Тобто не варто ставити фокусну відстань на мінімум. Далі шукав вирішення проблеми у чистоті лінз. Та  врешті зрозумів, що проблема є на усій фокусній відстані і  особливо відчутна на контрастних ділянках. Тоді вона просто таки кидається в очі. Отож настав був момент коли взагалі вирішив відмовитися від цієї ідеї і навіть від замовлення. Та все ж…

Тест-драйв – старт

Знайомтесь: наші головні герої, які випало звести в один тест і переконатися хто на що здатний. Вони з різної цінової категорії з різних країн і різних виробників.  Саме з допомогою цього тесту хочу продемонструвати, наскільки є різноманітні ширококутні насадки.

1. CHOHO 0.35х High Definition Fisheye Lens – цікавий конвертер, який складається з двох лінз: одна відповідає за макро, а інша саме за широкий кут. Остання не працює без попередньої. Орієнтовна ціна 20-30 у.о. Виробник: Китай
2. Canon WD-58 0.7x – Ширококутний конвертер виробництва Японія. Бюджет орієнтовно 200-250 у.о.

(див.фото в заголовку)

Порівняльна таблиця

Об’єднує ці моделі те, що вони є ширококутними, розраховані на різьбу 58 мм., що дало змогу їх протестувати  майже в однакових умовах.

Тест-драйв – трохи математики

А тепер трохи математики. Як ви уже помітили, в кожного з вище перелічених приборів різні показники ширококутності. У першому випадку 0.35, у другому випадку 0.7.Що означають ці цифри? Насправді це коефіцієнт, на який дана лінза здатна розширити кут. З його допомогою можемо вирахувати, яку саме фокусну відстань ми отримаєм на виході. Скажімо у нас фіксований об’єктив з фокусною відстанню 50 мм. Для того щоб зрозуміти, яку відстань ми отримаєм після застосування конвертера з коефіцієнтом х0.35, для цього 50 множимо на 0.35. Результат: фокусна відстань 17.5. А якщо до цього об’єктива застосуємо конвертер з коефіцієнтом 0.7, то отримаєм фокусну відстань у 35 мм.

І вже можемо зробити висновки про наші прибори: CHOHO виграє перед Canon по ширококутності.

Умови тест-драйву

Та переходимо до більш практичної частини нашого тесту і спробуємо зробити серію кадрів при однакових умовах освітленості, з одного і того ж об’єктива і з однієї і тої ж точки. Для тесту ми обрали найпростіший об’єктив 18-55 мм. Фотоапарат звісно закріпили на штатив, щоб той був нерухомий і зробили дві серії на фокусній відстані 50мм і на фокусній відстані 24 мм.  Ось що вийшло

F50mm

F24mm

Результат тест-драйву

Ось тепер маємо змогу з отриманих світлин зробити порівняння двох приборів і підвести певні підсумки. І так на перший погляд два конвертери непогано справляються з функцією розширення кута огляду. Проте перевага на боці китайця з його х0.35. І захват більший і на граничних показниках він здатний суттєвіше доповнити ваш об’єктив. Та насправді істина криється в деталях: зверніть увагу на краї кадрів. Якщо у об’єктива і Canon WD-58H чіткість кадру зберігається по усій площині, то в CHOHO чітким залишається лишень центр кадру, а окраїни зазнали певного змазу чи замилення. Чому так? Ось тут дається взнаки вартість насадок. Уважно придивіться до ось цього фоту (подано нижче):

Судячи з бліків лінзи у CHOHO це просто скло (хоча чи скло теж є певні сумніви) без будь якої додаткової обробки та підготовки. У Canon WD-58H ми ж спостерігаємо не один шар просвітлення – спеціального напилення для підсилення світлопровідності. Також по діаметру лінзи остання більша за свого китайського конкурента і відповідно суттєво важча.

Для себе з даного тест-драйву я зробив наступні висновки:

1. Якість конвертера напряму залежить від виробника та вартості
2. Не усі конвертери милять, отож можна підібрати усе таки непогані варіанти, хоча економічний ефект буде дещо нижчий.
3. Не завжди вищий коефіцієнт ширококутності є гарантією якості
4. Для фотозйомки можуть підійти конвертери, які часто позиціонуються як прилади для відеокамер

Ну але найголовніший висновок, це те, що все таки залишається шанс з обмеженим бюджетом досягнути непоганого результату, а для початківців фотографів це мабуть найважливіший аргумент. Тому бажаю вам вдалих експериментів і почуватися у ширококутному просторі, як риба в воді.

Share on Facebook

Post on X

Follow us

Save