Скоро рік як в моє життя увійшли бездзеркальні камери, та про це напишу окрему публікацію коли прийде час, а наразі нарешті настав момент про який так голосно викрикують маркетологи, але на практиці він трапляється не так вже й часто. Мова йде про скорострільність камер і взагалі про фотографування високо динамічних сцен. Нещодавно отримав запрошення познімати один з регіональних турнірів по футболу. От і втішився адже це один з тих моментів щоб перевірити на що здатні без дзеркальні камери у цьому виді репортажної фотозйомки.
Спортивна фотозйомка – очікування та арсенал техніки
Ну насправді це не перша репортажка, яку знімаю на бездзеркальну камеру. Була вже не одна концертна зйомка як в залі так і на відкритих локаціях, проте саме фотографувати спорт де зміст кадру змінюється посекундно випадає вперше. Чесно? Спочатку хотів взагалі відмовитися від зйомки оскільки на вулиці йшов дрібний дощ. Та все ж цікавість фотографа перемогла і починаю збирати техніку. Ось тут не все так однозначно. Звісно беру камеру яка має хоч якийсь ступінь захисту. В даному випадку це Sony A7RII. Беру її ще з іншої причини: оскільки кадруватися часу не буде то хоч запас піксельності для кадрування може врятувати ту чи іншу картинку.
А от щодо оптики тут постала дилема. По-перше в арсеналі не маю жодного об’єктива з захистом від пилюки та води, по-друге ті телеоб’єктиви які є в наявності без автофокусу. Ні звичайно в одному є автофокус але через перехідник на нього сподіватися не варто. І тут згадую що у мене в арсеналі є ще один зламаний телеоб’єкти Sigma 18-250mm F/3.5 – 6.3, який давно виставив на продаж на запчастини. Мало того він під байонет a-mount. Та все ж одного разу він навіть при неробочому трансфокаторі здивував чіткістю картинки під час фотографування місяця. От і подумав що він найкращий кандидат для спортивних експериментів.
Та знову ж маючи такий набір техніки розраховувати на якийсь комфорт та позитивний результат не доводилось. Що ж ми маємо? Ми маємо камеру з крутими фотографічними характеристиками проте не з дуже високою скорострільністю – 5 кадрів в секунду. Мало того нас буде гальмувати в роботі потреба ручного фокусування. Тож очікування наступні: з турніру вийде лишень невелика серія випадково чітких кадрів. Решта все в кошик оскільки або не встиг попасти в сцену, або змаз або банальне розфокусування. Та варіантів не було і вирушаємо на стадіон.
Фотографуємо спорт – практика
Ми на полі. Спочатку паніка через баталії які там точилися. Справді справжня доросла гра викликала побоювання за техніку. Але у нас в руках 250 міліметрів фокусної відстані і їх треба використати на повну. І тут на допомогу прийшла поломка об’єктива. Оскільки трансфокатор тут давно не робочий і камера страждає на самовільне випадання хобота – ці речі дозволили надзвичайно оперативно та швидко змінювати фокусну відстань на об’єктиві. Тож приступаємо до зйомки.
Перші кадри звісно в трубу, оскільки забуваю що треба ще й фокусуватися. З фокусуванням свої моменти, оскільки кільце фокусування має хід лише на 90 градусів тож попасти у фокус треба акуратно. І тут в нагоді фокуспікінг, який так чи інакше але дає зрозуміти де саме фокус. За хвилин 5 усі рухи доходять до автоматизму. Проте відстежувати сцену і м’яч не так то й просто. Ага ось баталія, допоки на зумі намагаєшся зловити сюжет сцена змістилася далеко від очікуваного місця. За 10 хв розумію що варто змінювати тактику і працювати на випередження. Ось має пробиватися штрафний – наводиш на очікуване місце фокусуєшся і далі в нагоді мульткадрова зйомка. Ось в такому моменті вона проявила себе на усіх 100%. Відтак 80% перебігу гри потрапляє у кадр.
Та все ж остаточний вердикт роботи в полі важко було робити на стадіоні, оскільки 100% уявлення що вийшло а що ні монітор камери зробити можливості не дасть. Тож перше побоювання було що кадри таки недофокусовані або є мікрозмази, які через маленький монітор не побачиш. Також уже на полі розумієш що 5 кадрів в секунду трохи замало, хоча достатньо щоб передати основні моменти гри. Тут би в нагоді стали 11 кадрів в секунду на Sony A6500. Ну але маємо те що маємо ну і ще один негатив від камери отримали через невеликий буфер пам’яті. Після серії мультикадрової зйомки камера зависала в обробці даних під час запису з буфера на карту пам’яті. Ну знову ж це було не критично. Загалом правильність обрання об’єктива проявилася при потребі зйомки гостей турніру крупним планом. Перейти з широкого кута на портретний режим відбувалося швиденько і лаконічно.
Спорт – постобробка
Коли відзняті кадри побачив на моніторі комп’ютера був приємно вражений – камера не підкачала, об’єктив також. Бракованих розфокусованих кадрів відсотків 15. Щодо змазу – його взагалі майже не було. Ну це завдячуючи пере налаштуванню камери в режимі S на мінімальну витримку. Хоча місцями поліз шум, оскільки об’єктив у нас не зі світлосильних і чутливість задиралася достатньо високо. Правда і це не критично, оскільки на постобробці шум усувався без радикальних вмішувань в структуру кадру. Загалом уся робота на постобробці стосувалася колористики оскільки зйомки відбувалися у похмуру погоду.
Бездзеркалки і спорт – висновки
Насправді дана фотозйомка дала підґрунтя для багатьох висновків. Ну насамперед бездеркалки для зйомок спортивних сцен є набагато універсальніші оскільки дають можливість отримувати хороший результат навіть на не завжди дорогій та справній оптиці. Хоча будемо відверті що причиною даної переваги є аж ніяк не системність камери (дзеркалка чи бездзеркалка) а радше новизна технології. Так сталося що саме в маркетинговий період запровадження бездеркалок їм дісталося більше технічних плюшок тож ситуативно вони опинилися у виграші. Але по факту бездзеркалик універсальніші щодо спортивної фотозйомки.
Ще один висновок, який зробив для себе ще під час фотографування місяця – стара поломана оптика не означає погана оптика. При правильних навиках і руках з потрібного місця такі об’єктиви здатні втерти носа більш дорогим і крутішим конкурентам. Тож надалі постало питання що робити з Sigma 18-250mm F/3.5 – 6.3. Якось прощатися з нею немає бажання. Очевидно варто таки відвезти її у ремонт.
Ну і третій висновок стосується мультикадрової зйомки і частоти кадрів в секунду. Так під час зйомок спортивних змагань дана опція є надзвичайно востребуваною. Проте якщо проаналізувати скільки спортивних змагань я знімаю у році чи за якийсь там період. То картина наступна За рік це перше змагання, а попередній турнір знімав на Чемпіонаті України з волейболу 3 роки тому. Тому чи варто професійному універсальному фотографу під час обрання нової камери бігати саме за цією опцією – питання дуже спірне.
Загалом як бачимо, сучасні бездзеркалки завдяки технічними новаціям врази покращують комфорти і якість роботи у репортажній спортивній фотозйомці. Часто густо навіть з економією оптичних ресурсів. Тому станом на 2022 рук якщо плануєте розвиватися як спортивний фотограф – бездзеркалки той вибір з яким точно не прогадаєте.
