Трохи з запізненням, чи точніше з витримкою в часі, але все ж хотілося б поділитися враженнями про 6-ті фотофестин що відбулися у Львові з 17 по 19 серпня 2024 року. Затримка виникла через поломку студійного компа, але нарешті усе стало на свої місця, тому намагаюсь наздогнати інформаційний потяг актуальності.
Скажу що сама ідея фотофестивалю є надзвичайно класною, оскільки це ще одна можливість зібрати під одним дахом фотографів з усіх усюд. Персонально мені як фотографу такий захід був би цікавим можливістю глянути на роботи колег, поспілкуватися з ними, почути їх думки. В перспективі і само за презентувати себе для аудиторії. Тож чи оправдалися мої очікування?
Потрапляю на фестини в останній день. Але це був найважливіший фотографічний день оскільки саме 19 серпня відзначається Всесвітній день фотографії. Саме в цей день у 1839 році французький уряд придбав патент на процес дагероскопії – першого фотографічного процесу. Хоча сьогодні існує три погляди на те коли святкувати день фотографії, та про це поговоримо в інших публікаціях. Наразі повертаємось на фестини, у яких останній день був приурочений безпосередньо фотографії. Саме так, адже попередній день присвячений кінематографу.
У день приїзду на відвідувачів очікувало відкриття 4-х фотографічних виставок. Наша ж команда потрапила на виставку “Простір свободи” Валерія Лещинського київського фотографа, члена Спілки фотохудожників України. Скажу, сама експозиція була невеликою, але наповнена чорно-білими світлинами з глибоким змістом. Такий собі синтез концептуальної та вуличної фотографії. Якраз для фотографів які шукають себе або відшуковують референси для своєї творчості – досить не погане місце для пошуків. Проте презентація передбачала не лише оглядини експозиції, але й урочисту та концертну програму в рамках якої виступили від організаторів Роман Метельський – керівник Львівського фотомузею, друзі фотографи а також артисти, барди, співаки і ін. Скажу й інші презентації були не менш цікавими. Так ненароком чули виступи капели бандуристів з Львівської філармонії та видатного хору “Дударик”. Отож програма фестин була дуже і дуже насиченою.
Чи оправдали фестини мої очікування – скажу ствердно що так, адже зустрів знайомих фотографів, познайомився з новими, дізнався про інших колег. Отож можна вважати що фестини свою місію виконали. Загалом хотілося б порекомендувати молодим фотографам та фотогрфам початківцям відвідувати такі заходи, оскільки саме там ви маєте хорошу можливість віднайти свою точку опори для подальшого фотографічного розвитку. Нажаль мало таких заходів де під одним дахом збирається багато талановитих фотографів і демонструють свою творчість. На щастя львівські фотофестини саме такі. Тож хотілося їм побажати подальшого розвитку і подякувати організаторам за можливість бути у цьому вирі високого фотографічного та кінематографічного мистецтва.
Більше світлин у грцпі “Про фото на ЯРЕКФОТО” у FACEBOOK
