Отож днями завершився 4-й відкритий міжнародний конкурс репортажної фотографії “Art Press Photo 2024”. 6 листопада були оголошені результати та запропоновано електронний каталог відібраних робіт, які на думку журі є кращими з кращих. Усе відбувалося під патронатом Національної спілки фотохудожників України. До каталогу потрапили дві роботи фотографа Ярослава Барана, тобто автора даної публікації, тож далі хочу поділитися своїми рефлексіями щодо цієї події.
Взагалі в останній час дуже не часто вдаюся до участі у фотографічних конкурсах з об’єктивних на те причин. Та все ж саме на конкурс з репортажної фотографії мабуть підштовхнула новизна для мене жанру у конкурсах і намагання отримати точки відліку щодо своїх робіт. Скажу, що у жанрі репортажної фотографії працюю давно, оскільки колишня професія журналіста так чи інакше і сьогодні спонукає бути очевидцем багатьох подій. Сподіваюся що про даний жанр у фотографії напишу ще не один пост. Але саме зараз випала нагода розповісти про конкретні результати і поділитися практикою їх створення. Ну і під завершення поділюся своїми враженнями про сам фотоконкурс та її учасників.
Світлина «Єднання світлом»
Насправді це ціла серія світлин, яка розповідає про життя та діяльність волонтерів у часі війни. Проте саме обрана світлина як найкраще розповідає про те, як люди гуртуються біля спільної ідеї незалежно від обставин та поколінь. У кадрі процес виготовлення окопних свічок. Пригадую цей день коли усе відбувалося – місто поринуло у темряву через планові відключення електрики. Проте ця неприємність не зупиняла волонтерів у досягненні цілей. Взагалі ці волонтерські зустрічі відбувалися дуже цікаво, адже за роботою була можливість спілкуватися, познайомитися і ділитися ідеями. Такий собі комунікаційний центр. І приємно що таку об’єднавчу місію у рідному місті взяла на себе місцева бібліотека. Вважаю дану світлину не лише репортажною, але й історичною принаймні в контексті історії краю.
Світлина «Життя не спинити»
Дана світлина зроблена у воєнному Харкові в 2022 році невдовзі після обстрілу центральної частини міста. Відверто скажу ця поїздка була для мене переломною, оскільки з волонтерами опинилися фактично поряд з передовою і це були перші моменти коли моє життя доторкнулося до війни. Це був і шок і страх і розуміння того що усе реально і орки це не казкові персонажі а реальна загроза уставленому побуту та життю. Проте на противагу нашому занепокоєнню ми зустріли цілковитий спокій місцевих мешканців і бажання жити та розвиватися далі незважаючи на наявну поряд загрозу. Дана ракета у кадрі – звичний уже арт об’єкт у центрі Харкова, проте вразило інше – чистота і порядок на вулицях і уміння недоліки перевтілювати у щось корисне. Харків відверто тоді вразив.
Враження про “Art Press Photo 2024”.
Вже не раз згадував що «репортажна фотографія», як жанр – надзвичайно цікавий, адже поряд з прекрасним тут треба вміти одним стоп-кадром передати певну інформацію та зміст. Проте варто зважати що організатором конкурсу стала саме «спілка фотохудожників», тож відібрані роботи стали своєрідним поєднанням репортажної та художньої фотографії, я б додав з елементами вуличного фото.
Уже традиційно коли беру участь у якихось фотоконкурсах, намагаюся для себе обрати фаворитів, які мені сподобалися. Насправді кожен вибір дуже суб’єктивний, проте не будучи членом журі маю певно свободу щодо власних висновків. Отож…
«Світ за склом» – Юрій Мимріков – Кривий ріг
Мене як залізничного фана ця світлина не могла не зачепити: салон старої електрички. Хоча вже й не такої старої. Можу припустити це склад випуску кінця 80-х на що вказують рами вікон. Проте цей вагон добре побачив життя і не діждався модернізації. Відтак під час капіталки рідні сидіння запінили на старі дерев’яні які краще опираються часу.
Це я до чого? Скільки додаткової інформації ще є за кадром. Проте мене підкупило в цьому кадрі не сам факт поїзда, а момент з якого починаєш любити залізницю. Моя любов до поїздів саме розпочалася з таких от поїздок де малюком спостерігав за всесвітом за склом, який пробігає в цьому дивному телевізорі. В кадрі однозначно майбутній залізничний фанат.
«Вечірній перевізник» – Йосиф Марухняк – Львів
Чистої води (не тільки в контексті калюж) репортажне фото. Лише додам: «Пане Йосифе, як я Вас розумію». І це саме той випадок коли репортажна світлина висвітлює соціально значущі питання, виконуючи свій безпосередній обов’язок: інформувати, розповідати, доводити до відома.
«Старість» – Михайло Ваколюк – Київ
Я думаю, тут коментарі зайві. Хоча світлину можна легко віднести і до художньої фотографії, проте як репортажна – заставляє думати і дуже чітко передає потрібні емоції.
«Naftalab Performance Laboratory» – Олександр Осіпов – Харків
Це той випадок, який ілюструє наскільки важливою є назва репортажної світлини. Вона одразу додає нового змісту і вказує у якому ракурсі сприймати те, що зображено в кадрі. Так от тут повне фіаско з назвою. Пробував користуватися перекладачем – нічого путнього не вийшло. Та на противагу змісту автор яскраво вписався в емоції, тож додумування глядачем має бути без сумніву цікавим. Якраз таку світлину я б швидше відніс до художнього фото. Проте якщо це була реальна подія і папараці неочікувано встряв у реальне життя – з репортажного фото його аж ніяк не можна викидувати.
Замість післямови
Конкурс завершено, акценти розставлено і виникає запитання і «що з того». Насправді особливо конкурси з репортажної фотографії мають декілька потужних місій. Найважливішою мабуть є передати історично інформаційні та емоційні тренди конкретного періоду історії. Справді навіть цьогорічний конкурс насичений світлинами на «важкі» теми війни. Так чи інакше але майже більшість світлин прямо або опосередковано торкається воєнної тематики. Проте що поробиш – таке наше сьогодення і в інформаційному полі довкола нас домінантою залишається війна.
Ще одна важлива місія таких конкурсів акумулювати якісні зразки репортажної фотографії. Це особливо корисно для фотографів початківців, та любителів. Матеріали конкурсу – джерело для отримання фотографічного досвіду. Адже переглядаючи світлини конкурсантів можна сформувати для себе напрямок куди рухатись і що далі робити. Тому якщо випадає нагода – відвідуємо фотовиставки, переглядаємо та аналізуємо роботи що стане запорукою в майбутньому появи нових, «правильних» та корисних ідей.
4-й відкритий міжнародний конкурс репортажної фотографії “Art Press Photo 2024” – матеріали. Переглянути можна тут>>
