Життя у нас зараз не просте і таке явище як «психологічне вигорання» у професії стає доволі поширеним явищем. Прикро визнавати, але серед колег фотографів воно стає що раз поширенішим. Тож у цьому короткому пості спробую поділитися власними думками стосовно цього явища. Одразу констатую – усе нище викладене, виключно моя думку базована на власному досвіді і не підкріплена ніякою наукою. Тому маєте повне право з нею погоджуватися або не погоджуватися і свої думки висловлювати в коментарях.
Чому зачепило питання «фотографічного вигорання».
Річ у тім що серед своїх знайомих колег та фотографів що раз частіше звучить думка про те що «все задрало», «роблю паузу», «мене це більше не цікавить» і т. д. Відверто прикро таке чути від справді класних фотографів, які продукували гарний фотографічний продукт, які були успішними у своїй ніші. Якщо б так говорили фотолюбителі – ну «награвся» і відставляй іграшку в сторону. Проте саме такі депресивні думки чути від профі справді боляче. З одного боку може й гарно: десь зменшується конкуренція і відкривається ширше поле для діяльності. Та з іншого боку розумієш що завдяки саме таким фотографам ти у конкуренції зростаєш як профі. Тож коли ідуть двоє троє, це зачепить і решту колег. Тому питання справді тривожить.
У чому причина фотографічного вигорання?
Звісно певний відсоток тут становить перевтома, але нажаль у сучасних умовах війни левову частку вигорання формує саме безвихідь: зменшення кількості зйомок, техніка стає що раз важче доступною, а тут ще у спину дихає підростаюче покоління, яке готове повністю знецінити фотографію як професію. І от у житті утворюється такий затор, подолати який на думку багатьох фотографів можна лише залишивши все і перепрофілюватися у іншу професію.
Що робити і як боротися з фотографічним вигоранням.
Ну є класичні способи. Попробувати побавитися в агресивний маркетинг і повідбивати у конкурентів клієнтів. Проте як на мене це малоефективний спосіб. Насамперед для цього потрібно володіти певним ресурсом, який пустити в рекламу і і інші заходи. Справді на початку буде певний ефект, але уже незабаром він здується і залишитесь без клієнтів і без ресурсу. Причина проста: у кризу різко скорочується кількість потенційних клієнтів через падіння платоспроможності.
Є другий варіант – змінити ринок. Для цього необхідно поїхати у інше місце де криза тне так відчутна. У нашому випадку – це виїзд за кордон у іншу країну. Є такі фотографи, які так зробили і навіть досягають там певного успіху. Проте даний спосіб хоча більш ефективний, але має також море труднощів що при вигорання лишень морально доб’є фотографа.
То що ж? Залишається кидати професію і забути про неї назавжди? Скажу не раз аналізував цю ситуацію і насправді ненароком знайшов цікавий спосіб таки перебути кризу і залишитись у ніші професійної фотографії.
Про що йдеться? А йдеться про те що якщо проаналізувати більшість заявок стосовно «вигорання», виходить що цьому деструктивному явищу насамперед підвладні комерційні фотографи, для яких фотографія була заробітком і засобом для існування. От вам і підказка, як далі бути: не йде комерція – займіться художньою фотографією, тим паче у вас все і так гарно вийде.
Справді навіть тимчасовий перехід у художню фотографію має низку позитивних моментів які б хотів перелічити:
- Найголовніший позитив – ви продовжуєте фотографувати
- Новий досвід і нові навички, які без сумніву потім стануть у нагоді в комерції
- Фотографуючи художку ви займаєтесь справою яка вам подобається і від якої почнете отримувати ще більше насолоди. Просто в художній фотографії працює усе саме так.
- Художня фотографія як прогулянка потужний засіб психологічної стабілізації і цілком здатний подавити стан фотографічного вигорання.
Думаю аргументів є ще значно більше, проте і цих чотирьох достатньо щоб скористатися саме таким способом. Ну він теж не ідеальний, проте з власного досвіду скажу: уже понад 10 років з острахом жду на момент фотографічного вигорання, а він так і не настає. Так побудована сфера художньої фотографії що тут завжди буде що знімати і як знімати. Це та сфера де ви господар своєї творчості а не замовник.
Звісно тут теж не все так ідеально і є свої підводні каміння та причини для депресії, але вони мають абсолютно іншу природу та причини, і власне криза на них діє лишень опосередковано.
Післямова
Хотілося б вірити що цей коротенький текст підкаже вам рішення ваших проблем. Якщо маєте свій спосіб боротьби з вигоранням – прохання поділитися з загалом. Переконаний що вихід завжди є і кризи – явище не вічне.
