Ось так напередодні Великодніх свят після пасхальної зйомки нарешті назріла ідея написати щось про той загадковий «баланс білого». Відверто довго старався обійти дану тему стороною, оскільки на старті тим параметром користувався, але ніяк не міг зрозуміти навіщо усе це потрібно, і як саме працює ББ. Тож через роки таки пробую розібратися у даній темі словами без зайвих примудростей.
«Баланс білого» – причина нерозуміння.
Коли в перше попробував порухати повзунок ББ на екрані побачив як змінюються кольори та відтінки. «Черговий фільтр – подумав я – І навіщо його було виводити як окремий параметр?». Ну фільтр цікавий, який додає від синіх до помаранчевих відтінків у кадр – ось і вся його фішка. Такі прибамбаси можна досягнути будь-яким коректором кольору. Якщо суто технічно – можливо і так, але якщо глянути на проблему метафізично з точки зору мистецтва – усе таки мабуть це щось та відмінне.
Одразу скажу, зрозуміти філософію балансу білого допомогла саме колористика, коли процес колорування ти починаєш сприймати не як виключно технічний процес, а як засіб роботи з характером та змістом кадру. І саме з того моменту баланс білого набуває чіткого і конкретного значення.
Баланс білого та білий колір.
Отож почнемо заглиблюватися у філософію такого явища як «баланс білого». І уже з самої назви ми розуміємо, що тут якусь та роль відіграє білий колір. Насправді він – дуже загадкова штука і спробую трохи розігнати міфи довкола нього.
І перший міф – власне існування самого кольору. Такого кольору просто немає. Точніше він є але не як окремий колір, а сума усіх кольорів видимого спектру. Тобто це такий дивний коктейль, коли змішали усі кольори і здавалося б має бути щось таке темне і незрозуміле. Але на практиці отримуємо білий колір. Як нам мене це фантастика і справжні чари. Хоча вже й не такі чари: кожен хто уважно вивчав фізику у школі знає про це явище.
Другий міф – білий колір є константою. І ось тут уже ми ближче до фотографії і переносимось з паперу чи електронної інтерпретації у реальний світ, який є зазвичай по ту сторону об’єктива. Так от у природніх умовах білий колір можу бути різним. Він може бути теплим з жовтуватим відтінком, він може бути холодним з синюватим відтінком, а може бути щось серединне, нейтрально. Дуже уважно запам’ятаймо ці три позиції, оскільки вони будуть фундаментальними для розуміння балансу білого.
Баланс білого – звідки беруться відтінки білого
Наступне логічне питання: а від чого залежить «відтінок» білого кольору у кадрі. І тут звертаємося до основ фотографії. Знаємо що фотографія є породження світла. Без світла ніякої фотографії просто не може бути. Отож усе залежить від джерела світла яке промальовує ваш кадр. Ось перед вами дві світлини, створені в однакових умовах, але з різним спектром світла. З теплим та холодним. Бачите наскільки різний баланс білого впливає на сприйняття картинки. Тобто головним чинником у визначенні балансу білого є тип світла та освітлення у кадрі. А також на цих кадрах бачимо що уміння маніпулювати балансом білого є потужним творчим інструментом.
Баланс білого – константи і точки відліку.
Ну про константи я загнув, бо в кольорі як і в житті все дуже відносно і ми саме в цьому переконалися на природі білого кольору. Та все ж для керування балансом білого мають бути якісь точки відліку та виміру, які б давали змогу точніше підганяти показники ББ під задумане.
Про перший вимір ми уже говорили. Це спектр, який умовно можна поділити на три позиції: холодний, нейтральний та теплий. Проте такий розподіл є дуже узагальнений і для того щоб його зробити точнішим запровадили вимір світлової температури у Кельвінах. Найнижчий показник десь є у діапазоні 2000 Кельвінів і це відповідає дуже теплому спектру світла. Як приклад це джерело світла, яке нагадує колір сонця що заходить на горизонті у вітряну погоду. І протилежна сторона – усе що поза 6000 кельвінів є дуже холодним спектром.
А де ж середина. А серединою прийнято вважати 5500 – 5600 Кельвінів. Чому саме цей діапазон дає нам «ідеальний білий». Як раніше розповідав про постановочне світло на студії, усе в фото світлі запозичено від природи. Баланс білого теж має цілком природнє походження. Саме 5500 кельвінів це спектр сонця у найяскравішій стадії його світіння. А таке ми маємо в літню пору опівдні коли сонце в зеніті. От вам і уся загадка.
Отож як бачимо що у нас є точка відліку 5500 кельвінів. Вона є центрова і вона вважається такою коли ми умовно отримуємо «правильний» білий колір у кадрі. І я вам більше скажу, невипадково усе професійне світло старається мати спектр світіння саме 5500-5600 кельвінів. Світлина зроблена при таких параметрах добре і коректно себе буде поводити по кольорах при зміні ББ у будь-якому напрямку. Тобто з такої світлини ви зможете отримати і теплу гарну картинку і холодну гарну картинку. Такий собі універсальний центр з якого можна рухатися у будь-якому напрямку.
Яка різниця між балансом білого і колоруванням
Я думаю тут ви вже самі здогадалися: коли застосовуєш фільтра чи інші інструменти колорування, в такому випадку ви дієте на якийсь конкретний діапазон кольору. Таких діапазонів може бути багато, але вони конкретні. Зміна балансу білого впливає на весь спектр кольорів у кадрі. Додаючи чи то холодних чи то теплих відтінків. І в цьому криється універсальність ББ, як інструменту колорування, який за невеликим порухом повзунка може суттєво додати в загальному настрою у кадр.
Баланс білого і фотокамера
Логічно, раз баланс білого залежить від джерела світла, то хай камера собі знімає реальний стан справ по той бік об’єктива і буде нам щастя. Насправді слушне зауваження, але для людського ока. Фотокамери ще не настільки інтелектуальні пристрої щоб з декількох джерел обрати саме те яке є заповняючим або таким що формує загальну картинку в кадрі. Тобто усі проблеми з камерами найчастіше можуть виникнути тоді коли є декілька джерел світла в кадрі. Скажімо знімаєте кадр як дідусь сидить під торшером і дивиться старий чб телевізор. Маємо в кімнаті жарівку теплого спектру і телевізор холодного спектру. Зазвичай телевізор є яскравішим, тож камера перелаштовує баланс білого камери на холодний спектр. В результату і дідо у нас посинів і в кімнату прийшла зима.
Так от щоб такого не трапилось у такій ситуації нам варто підказати камері хто головний у кадрі і налаштуваннях ББ обрати пресет «лампа розжарювання». Ну а якщо ви уже себе добре почуваєте в світловій температурі сміло ставите 2300-2400 Кельвінів і буде вам щастя.
Хоча зазвичай камери в автоматично режимі у 80% випадків добре інтерпретують ББ у кадрі. Лишень в окремих випадках, який ми описали вище, а також при використанні фотоспалаху можуть бути перекоси. Ну і перекоси завжди можна поправити на пост обробці на компі, особливо якщо ви знімаєте в RAW. Як це робити розповімо в окремій публікації.
Баланс білого і художність.
Отож яким має бути баланс білого. Відповідь очевидна і проста – таким як в реальності. Проте це не аксіома і ви маєте повне право змінити показники ББ для власних творчих ідей. Єдине тут головне не переборщити.
А як і для чого застосовувати зміни в ББ – тут уже потрібно трошки спостережливості. Скажімо з допомого ББ ви можете імітувати різну пору доби у кадрі. Для цього треба знати як поводять себе наші світила. Уже згадував що сонце в зеніті це 5500 кельвінів. Проте коли воно хилиться до заходу воно тепліє і перепад може бути на кілька десятків тисяч кельвінів у сторону теплоти. Коли ж наступають сутінки і виходить місяць ми уже в холодному спектрі.
Ще одна для прикладу ситуація коли ви знімаєте якісь сцени в стилі домашнього комфорту в студії. Зазвичай в студії у вас буде тих же 5500 кельвінів. Тому щоб додати домашності і атмосфери освітлення жарівками рухаємо баланс білого в сторону теплоти. А якщо потрібний офіс – навпаки в сторону холодного спектру. Та знову ж головне не перестаратися. Хоча…
У фото творчості крайнощі теж є інструментом і отримати кислотні фантастичні картинки теж можна цілком у крайніх показниках ББ. А якщо ще долучити інші інструменти колорування – фантазія просто буде безмежною.
Баланс білого – замість висновків.
Ну це мабуть мій перший і такий ґрунтовний лікбез про баланс білого. Виключно з досвіду і виключно на словах. З власної практики скажу що саме цей параметр фотокамери був на старті найскладнішим для розуміння. Тож якщо і вам він досить складний – рекомендую звернутися у студію де є біколорні джерела постійного світла. Просто поставте будь-який об’єкт у центрі кадру і покрутіть спектр світла – думаю таким чином вам усе одразу стане зрозумілим. Сподіваюся що ця публікація була Вам корисною, тому коментарі, подяки, думки і заперечення приймаються у коментарях знизу. А звами як завжди був ваш Ярослав Баран і проект ЯрекФОТО.
