Знову на огляді мануальний об’єктив з минулої епохи. У еру цифрової фотографії з цим склом пов’язано багато неоднозначних моментів, про які стало зрозуміло під час невеликого тесту що відбувся у рамках події «Фотоплнер 1.0». Отож далі подаю як свої враження так і враження учасників пленеру.
Юпітер 37А – перші враження та історія
Вперше побачити в дії цей об’єктив вдалося на світлинах фотографа Миколи Козлова. У парі з камерою Canon 1Dmk3 картинка було просто чудовою. З тих кадрів можна було зробити висновок що об’єктив незважаючи на свою довгофокусність таки достатньо чіткий і особливо в очі кидається передача кольорів. Ні, вона не вінтажна скажімо як у того ж Геліоса, вона швидше кіношного характеру.
| Юпітер | Геліос |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
Об’єктив Юпітер 37А належить до сімейства довгофокусних (далеко фокусних) радянських об’єктивів, які випускалися ще у повоєнний період. Проте саме наша модель є відносно новою: її випуск розпочався у 1978 році і тривав аж до 2009 року. Отож в руках у нас був достатньо свіжий по радянських і історичних мірках екземпляр. Звісно були його модифікації, і як на мене найцікавішою мабуть є серія «Юпітер 37А МС», яка вирізнялася новим типом просвітлення лінз. Тут вони були з мультипросвітленням і визначити ц е можна було по зеленкуватому бліку переднього скла.
Загалом як вже розповідав Юпітер 37А належить до групи так званих довгофокусних чи далекофокусних об’єктивів. Фокусна відстань у 135 мм відносить його до класу портретників і репортажних об’єктивів. Проте останнє твердження в процесі тесту таки поставили під сумнів. Ще однією цінністю цього об’єктива є його світлосила: максимальна відкрита діафрагма на135 мм становить F\3.5, що є цілком пристойним результатом.
Юпітер 37А – тести на практиці
Нарешті день пленера і ось вперше тримаю в руках Юпітер 37А. Перші враження досить таки дивні, оскільки сам корпус має багато особливостей , які є я б навіть сказав дуже незвичними в порівнянні з усім тим що довелося тримати до сьогодні в руках. По перше весь об’єктив зроблений зі скла і металу. Навіть бленда це такий собі обрубок металевої товстої труби, який візуально подовжує розміри об’єктиву і в деякій мірі додає йому солідності. По-друге це байонетна кінцівка, яка зроблена змінною і як кажуть фахівці туди спокійно можна посадити будь-яке кріплення. Проте у нашому випадку там бла кінцівка під М42 зі звичайним чіпованим перехідником на кеноновський байонет. І тут ми бачимо третю особливість – діаметр самого об’єктива є меншим за діаметр перехідника що досить не звично. Відтак перехідник суттєво виступає за межами корпусу.
Ну це такі перші враження технічного характеру. Судячи з маркування у наших руках опинився екземпляр з ранніх років випуску, (80-ті роки) оскільки фарба на корпусі була уже достатньо почіханою, а також була відсутня система мультипросвітлення. Тобто тестований екземпляр був зі звичним одинарним просвітленням. Та все ж незважаючи на юзаність комплектація була збережена майже повністю. Тобто була наявна рідна металева бленда, а також кофр для об’єктива.
Ну що настав час для тестування об’єктива Юпітер 37А. Одразу скажу в роботі він не простий. І уся складність полягає у наведенні на фокус. При такій фокусній відстані це зробити не просто. А при відсутності підтвердження автофокусу думаю це взагалі проблематично. Річ у тім що кільце зумування має дуже довгий хід. Для того щоб потрапити у фокус доведеться добряче покрутити кільце фокусування. Та все ж усе реально і після кількох спроб фокус підтверджено.
Наступний момент, на який хотілося б звернути увагу це вміру контрастність цього об’єктива. З одного боку ця особливість не настільки важлива, проте зі мною зіграла злий жарт на етапі пост обробки. Примінивши спільний пресет до кадру з Юпітера на виході отримав обличчя негритянки у нашої моделі. І власне причина уся у контрастних особливостях. Для звичних об’єктивів у яких достатньо сильний контрастний перепад між темними і світлими зонами (адже зйомки тривали у сонячну погоду) довелося згладжувати пониженням того самого контрасту, то в історії з Юпітером ми отримали ідеально вилизану рівну поверхню обличчя. А з додаванням тонування обличчя набуло темно оранжевого рівномірного відтінку. Ну звісно не негритянки, але якоїсь специфічної маски.
Отож мій висновок, що у сонячну погоду коли є надлишок жорсткого освітлення цей об’єктив дуже добре відпрацює контрастні моменти згладжуючи їх. А це достатньо важливий аргумент для використання цього об’єктива для портретної фотозйомки у вуличних умовах в сонячну погоду.
Ну і особливості кольоропередачі таки виділяють його серед звичної армії об’єктивів. Також завдяки діафрагмі F\3.5 – досить пристойне і фірмове боке. Про решту особливостей об’єктива Юпітер 37А спілкуюся з фотографом Миколою Козловим
Юпітер 37А – враження фотографів
Автор: Миколо, що тебе спонукало взяти у роботу цей об’єктив (Юпітер 37А)
Микола Козлов: Я можливо екстримал, але я також любитель старої оптики, до якої нажаль багато людей відносяться досить скептично. А шкода. От якщо взяти до уваги Юпітер – це ідеальна оптика (звичайно по радянських мірках). Просто якщо ми кажемо що оптика це скло, то в Юпітері власне справжнє оптичне скло. Не пластмасове не карбонатне і т.д. А чому люди так мало використовують цей об’єктив? На мою думку причина в особливостях Юпітера, оскільки він краще піддається для художнього використання а не бізнесового. Якщо ти розпочинаєш роботу у бізнес проектах то з цією оптикою по справжньому важко буде працювати. Навіть якщо взяти до уваги фокус, допоки ти його викрутиш може пройти 2-3 хвилини. А для прикладу портретний конкурент Canon 85мм зробить цю роботу за пів секунди. Тобто для мене стара оптика – оптика не бізнес використання.
Автор: Чим тебе ця оптика здивувала?
Микола Козлов: У цього об’єктива надзвичайно гарна картинка. Особливо якщо ти попав у фокус. Вона неймовірна і на рівні високоякісних об’єктивів. Пригадуєш кадр де дівчата переходять дорогу. Я попадаю у фокус, а це було тоді незрозуміло, оскільки об’єктив був налаштований на безмежність. Так от картинка вийшла просто без подобна. Картинка вразила кольором, насиченістю, одним словом фірмовістю. Я оптиміст: скоро літо і з цим об’єктивом розпочнеться справжня казка.
Автор: А як Юпітер 37А веде себе у порівнянні…?
Микола Козлов: Ну це мають бути ґрунтовні тести з великою кількістю аналогів чи подібної оптики. Мав можливість порівняти його під час фотографування квітів зі зв’язкою Canon 760D + Canon 50mm F\1.8 STM. Зазначу що різниця суттєва.
Автор: А труднощі які можуть виникнути з тим об’єктивом?
Микола Козлов: Як я раніше згадував основна проблема це фокус. І тут варто зважати на таку особливість, що більш менш комфортно фотографувати ним до 10 метрів. Далі ніби ти і ставиш на безмежність, але уже не можеш контролювати куди потрапить той фокус. Просто фізично не вгадаєш куди і в якому напрямку: чи то він сфокусувався на 10 чи на 15 метрів. Тобто знову ж повторюся: працюєте для себе і маєте змогу затрачати по 10-20 хвилин на побудову кадру – з ним можна кайфувати. Але якщо це бізнес-зйомка, тут треба тільки авто – фокус.
Автор: Микола, на твою думку як дружить цей об’єктив з сучасними цифровими камерами?
Микола Козлов: Безподобно. З камерами Canon одним словом неймовірно. Як по кольору так і по оптиці загалом. І це незважаючи що об’єктиву майже 40 років а камері майже 10 років.
Юпітер 37А – висновки
Ось такі думки про Юпітер 37А. Об’єктив цікавий і добре підійде для чітко окресленого сегменту фотографії: портретної художньої фотозйомки. Проте найбільшою цінністю Юпітера у наш час є його вартість. Станом на 2019 рік його можна придбати в Україні в межах 1000 грн. Тобто це така собі непогана альтернатива для стартового портретника на повний кадр.
Тестові світлини: Микола Козлов
