Уже давно збагнув що життя і діяльність сучасного фотографа складається з трьох фундаментальних частин: робота, творчість і промо. От власне і про останню складову хотілося поговорити більш детальніше. Що цікаво просування себе як фотографе буде вам потрібне як для першої так і для другої складової. Насправді тема дуже обширна що в межах однієї публікації ну ніяк не вкладеться. Та все ж цей рік був дуже показовим і повчальним у плані промо, тож певні висновки і рекомендації буду черпати не з тренінгів чи публікацій а таки з власного досвіду.
Фотограф: навіщо себе просувати
Питання типове не лишень для фотографів, але й для усіх представників творчої сфери. Радянська модель де державний апарат відбирав достойніших і робив їхню популяризацію уже давно не працює, тож цю роботу з просування необхідно брати на себе. Але навіщо?
Справді ви придбали фотоапарат, згодом почали робити досить пристойні фотографії, далі вдарилися у фототворчість і що. Квартира завалена сотнями тисячами класних фото і на цьому все завершується. І це мені нагадує опис радянського художника з книги Кузьми Скрябіна «Я Побєда і Берлін»: «Він справляв враження митця-невдахи. Типу — сам роблю, сам кайфую, і нікому не дано зрозуміти силу його таланту». Сподіваюся що серед моїх читачів таких вже й не залишилось і громадська думка, думка колег і широкого загалу для вас таки має значення. І знову наступне «Навіщо?».
Тут діють аналогічні правила як і у всіх сферах життя: бажаєте бути знаним і користати з цього? Без промо не обійтися. Це вплине на ваші продажі, це вплине на ваш імідж і визнання у професійних колах зрештою призведе до посилення позицій та збільшення прибутків. Тобто без промо ніяк.
Про особливу для фотографа перевагу просування
Щодо маркетингових переваг – тут усе очевидно, проте хотілося б зупинитися на тій, яка для фотографа буде однією із ключових. Коли у своїй практиці поринув у промо-процеси, згодом я почав розуміти що в моїй персональній творчості відбуваються цікаві і радикальні зміни: якість світлин стала зростати і то дуже стрімко і почали з’являтися всілякі нагороди, перемоги в конкурсах тощо. Чому?
Річ у тім, що на старті вадливо мати певний перелік орієнтирів або маркерів, які дають можливість зрозуміти чого варті ваші роботи і над чим працювати. Ваша участь в промо процесах так чи інакше спонукатиме Вас до спілкування з колегами. Ви відвідуєте виставки, приймаєте участь в конкурсах і бачите роботи інших. Ось тут криється мабуть одна з найкорисніших переваг: аналізуючи побачене ви якраз і отримуєте ті орієнтири ті кращі зразки фотографічного мистецтва чи продакшину, у порівнянні з якими ви здатні дати собі оцінку. Як показала власна практика іноді фотографи проживають довге фотографічне життя не розуміючи чого варті їх «шедеври». Опоненти скажуть що «так їм і цього не потрібно, адже вони працюють і заробляють». А ось вам і опонентська відповідь: «Справді на початках у них усе гаразд, але уже незабаром крива добробуту починає рухатися вниз і причиною цьому саме зупинка у розвитку».
Так от з цієї переваги випливає і ще одна перевага промо – стимул і орієнтири для розвитку. Не знаю як у вас, але побачивши світлину, яка вразила чи взяла за живе, однозначно виникає цікавість як і якими способом вона була знята. І навіть сам аналіз уже є позитивним, адже згодом бодай якийсь з прийомів ви так чи інакше використаєте або спробуєте використати в своїй практиці.
Буквально на думку прийшов спогад поточного року і власне про це вже писав на сторінках цього фотоблогу. Після перегляду фантастичного серіалу «Мандалорець» з циклу Зоряних воєн зацікавили деякі прийоми створення віртуальної реальності. Насправді інформація про зйомки та особливості незабаром з’явилася в інтернеті. Отож за тиждень формування ефекту паралаксу уже використовую під час створення нового відеокліпу. Подібні процеси відбуваються і з фотографією і саме джерелом знань і натхнення є саме процес просування себе як фотографа.
Як себе просувати – дещо з практики
Приступаючи до процесу просування маємо зрозуміти дві істини: а) нічого просто не робиться, і з просуванням доведеться добряче попрацювати, адже сам процес просування є тривалим та системним. а) методів, способів, та засобів просування є дуже багато і вибір залежить від вашого розуміння та креативу.
Отож ви фотограф з непоганими як ви думаєте світлинами, тож з чого розпочати процес «самопізнання» (десь так я називаю процес просування фотографа). Отож вам треба десь про себе заявити і себе показати. І найперше що приходить на думку це фотовиставка. Та на початках зробити фотовиставку – справа не з легких то ж як бути? Справді в оф лайн світі може не все так просто, але у нас ще й існує он-лайн світ. В інтернеті є безліч проектів, порталів для фотографів де ви маєте змогу виставити свої світлини. Одразу скажу: не будуйте ілюзій що вас там з першого моменту запримітять, про вас почнуть писати в коментарях і ви одразу станете переможцями конкурсів. Конкуренція щодня зростає і досягнути там справжнього визнання щораз важче. Але все ж хтось побачить ваші роботи, можливо хтось залишить фідбек. Та найцінніше у таких ресурсах – можливість переглянути силу силенну просто фантастичних світлин. Звичайно там є й світлини не дуже, але у такому місці ви навчитесь відбирати мух від котлет. І це насправді класно.
Після отримання орієнтирів і набуття певної практики варто вдатися до участі у всіляких фотоконкурсах та фестивалях, як онлайн так і оф лайн Тут ваша ймовірність бути поміченими уже вища. Мало того, ваші роботи отримають шанс увійти у реальний фізичний світ. До речі кожна нагорода це крок до зміцнення вашої репутації і впевненості в собі як фотографа.
Ну і зрештою наступить момент коли виникне нагода персональної фотовиставки. Насправді тут також дуже багато способів та прийомів як це зробити. Для прикладу цього року нарешті відбулася персональна фотовиставка нашого керівника фотопроекту «Фотопленер 1.0» Миколи Козлова. Це була помпезна презентація у його рідному місті, яка розтягнулася в часі на 3 дні. І з місячною інсталяцією у найпрестижнішому музеї міста.
Та знову ж паралельно цього року готувався і до власної фотопрезентації. І ось тут без креативу уже не обійтися, оскільки у форматі звичної фотовиставки в рамках нашого проекту це б будо уже не цікаво. Отож приймаю рішення зробити нестандартну фотовиставку у форматі поетичної фотозбірки. Насправді сам проект в реалізації затягнувся майже на пів року і потребував певної допомоги. Та все ж уже в історії три презентації у різних містах і найрізноманітніша аудиторія від фотографів та поетів до поціновувачів фотомистецтва та літератури.
Як себе просувати: замість післямови
Ось так коротко намагаюся довести що механізмів розширити аудиторію дуже багато, і без сумніву це потрібний і корисний процес як для роботи фотографа так і для творчості фотографа. А що далі? А далі «немає меж для досконалості». Звісно можна пробувати різнотематичні проекти, або братися за більш складніші фотопрезентації з певною соціальною, науковою, освітньою складовою, яка буде нести певну суспільну користь. Ну і мабуть найголовніше – усе це варто робити з насолодою. Якщо воно вам не приносить насолоди – можливо ви подалися не в ту професію і варто пошукати себе у чомусь іншому. І це також буде позитивним кроком у вашому житті. Тому вдосконалюємся і працюємо на благо суспільства, адже лишень так фотограф як гвинтик великого суспільного механізму здатний здійснювати великі справи: отож ми без глядача ніщо, або швидше той радянський художник з твору Кузьми Скрябіна «Я Побєда і Берлін». Хто ви – вибір за вами.
