На цей пост мене спонукав допис фотографа Костянтина Костюченка, який звернувся до аудиторії з запитанням «Друзі, як ви ставитеся до “фотографій” зроблених штучним інтелектом? Чи має взагалі сенс зараз фотографу фотографувати?». Скажу було багато цікавих думок в коментарях, проте їх маєте можливість прочитати на сторінці пана Костянтина. Від себе ж хотілося б поділитися своїми думками та поглядами на це уже незабаром глобальне явище.
Передісторія ШІ у контексті фотографії.
Одразу зазначу що це уже другий пост на подібну тематику. Не так давно писав пост на тему «Нейромережі у фото та відео – перші враження». Тож і навіть не гадалося що технології підуть так далеко і уже незабаром штучний інтелект почне творити. І як творити? Від перших спроб усі були просто в захопленні. Зараз соціальні мережі переповнені різними варіантами генерування зображень до яких просто немає за що придертися. Тож справді чи буде сенс фотографу фотографувати?
Чи буде сенс фотографу фотографувати?
Насправді в контексті фотографічної діяльності тут залишаюся оптимістом і переконаний що фотографам буде що робити. Даний насправді історичний період мені сильно нагадує момент зародження фотографії. Спочатку усі були в захваті від дивовижної технології малювання світлом. Згодом фотографи почали бити на сполох чи буде сенс їм малювати, але відтак маємо те що маємо: існує і фотографія і художники мають великий пласт для заробітку. Хоча будемо відверті таки фотографія відібрала певний пласт роботи у фотографів. Усе що стосувалося документалістики уже просто було не рентабельно у виконанні фотографів: довго та дорого. Відтак затребуваність художників в тих чи інших моментах знизилась. Та будемо відверті, були і виграшні моменти для художників у такій технічній революції. Насамперед діяльність та творчість художників стала більш елітарною. Ручна праця стала цінитися дорожче що і відобразилося на прибутках талановитих художників. Ну і другою перевагою стало те що фотографія послужила своєрідним новим інструментарієм для художників. Навіть сьогодні кажуть є такі творці які пишуть картини по фотографіях.
Як же ж буде зі штучними інтелектом? І тут маю вставити ремарочку, що далі пробую сформулювати свій суб’єктивний прогноз, який може бути далеким від істини. Ну однозначно як було не буде і трансформації у житті фотографів теж відбудуться, проте вони будуть не такі радикальні, як побоюються деякі фотографи. Якщо мислити логічно ШІ творить чудеса, але без конкретних завдань поки що він нічого творити не буде. Відтак низка сфер досі буде залишатися за фотографами. І знову ж згадаю ту ж репортажку, вуличну фотографію і напевно ще низку художніх жанрів де ШІ по логіці робити нічого. Тобто в таких питаннях де потрібна правдивість, змістовність та оперативність прерогатива буде залишатися за фотографами. Звичайно якщо так футуристично підходити до цього явища і туди ШІ добереться, але для цього йому буде потрібне тіло, організм в яке він поселиться і принаймні по функціоналу буде універсальним як людина. Робототехніка далеко пішла вперед, але до ідеалу теж ще дуже далеко.
Загалом можу прогнозувати що ШІ та фотографія з живими фотографами будуть відносно мирно співіснувати один з одним. Звичайно будуть втрати і їх насамперед відчують комерційні фотографи які займалися предметною, рекламною зйомками, а також фотографуванням для стоків. Тут конкурувати з ШІ буде дуже важко. Проте художня фотографія як на мене виграє від у цій історії і на подобі образотворчого мистецтва буде рухатися у елітарну нішу. Також ШІ може стати непоганим помічником та новим інструментарієм в обробці реальних фотографій. Як кажуть завтра наступає.
На противагу оптимізму про певні перестороги та побоювання.
Щодо фотографів і фотографії я таки залишаюся оптимістом, проте маю певні побоювання у більш глобальнішому понятті. Чесно не хотілося б ними ділитися саме тут, але невідомо чи випаде нагода десь повертатися до цієї теми. Так от про що я.
Якщо глянути глобально на розвиток цивілізацій ми завжди спостерігаємо періоди розвитку та деградацій. І просто дивуєшся, коли маючи стільки знань раптом народи повертаються до майже первісно-общинного ладу. Кажуть історики що цьому сприяли війни, природні катаклізми. І от власне в історії з ШІ мене непокоїть тенденція коли людство передає велику кількість своїх повноважень створеному ним же розуму. На старті це звично прогрес, адже вивільняються ресурси, уже не доведеться стільки витрачатися на фізичну та розумову працю. І от питання, а що нам в такому випадку робити. Тобто усе рухається до того що просто відпаде потреба думати. А ще війна та війни – ох усе це не на часі. І тут згадується цитата когось з видатних мужів що «важкі часи породжують сильних люде, сильні люди породжують добрі часи, добрі часи породжують слабких людей, а слабкі люди породжують важкі часи.» Не хотілося б в це вірити, тож друзі прошу – переконайте мене в протилежному.
Як звично свої думки по темі можна публікувати на сайті або в групі в Фейсбук. Буду вдячний за порцію оптимізму і ваші версії.
