Так сталося що у моєму арсеналі опинилися майже тотожні телеоб’єктиви проте від двох різних виробників. Це зокрема:
- Canon EF 75-300 mm F/4.0-5.6 III
- Sigma APO DG 70-300mm 1: 4.5-5/6
Тримати два однотипних об’єктиви в парку оптики якось дороге задоволення, тож настав момент з кимось розпрощатися. Ну а тут хотілося б залишити кращого і якіснішого. Але чи вийде виявити серед них лідера.
Об’єктиви Canon та Sigma – спільні та відмінні риси
А спільних рис у них дуже багато. Простіше сказати тут легше перерахувати відмінності. Отож маємо справу з бюджетними телеоб’єктивами які якістю не дуже то й козиряють. Хоча маю сказати що до якості збірки обох моделей нарікань немає. Здає дешевизну лишень формфактор та пластик, але він цупкий і достатньо естетично виглядає. Фокусна відстань в обох майже ідентична, єдине об’єктив Sigma має на 5 мм ширший діапазон. Дві моделі мають ідентичну діафрагму – тобто похвалитися світлосилою вони не можуть. Вони також мають металевий байонет під систему Canon, відсутність стабілізатора однаковий діаметр передньої лінзи в 58 мм. Ходовий та невеликий розмір що дасть зекономити на аксесуарах. В обох передня лінза при фокусування повертається. Ну і звісно ці два об’єктива розраховані на повну матрицю.
Щодо відмінностей тут прерогатива є мабуть таки у Sigma яка має трошки ширший діапазон фокусних відстаней, має можливість кроп-зйомки за що відповідає окремий перемикач і бленда йде у комплекті. Правда з точки зору естетики вона так собі. Canon у нас потрапив теж з блендою, проте вона врази естетичніша, проте і менша.
Перші враження про об’єктиви в порівнянні.
Одразу скажу що усе про що далі йтиметься сугубо моя суб’єктивна думка. Отож ззовні мені таки більше до вподоби саме об’єктив Canon. Він на декілька міліметрів менший, ну і відповідно компактніший. Коли береш об’єктиви в руку Sigma тактильно відчувається дешевшим через легкість замшевого пластику. Матеріал в Canon куди добротніший і сам об’єктив відчувається більш щільнішим. Хоча варто констатувати що обоє об’єктивів при рухах погримую нутрощами. Та все ж і Sigma має чим похвалитися і зокрема більшою кількістю перемикачів і більшою кількістю режимів перемикання.
Але як показала практика на будь-який баг дизайну та тактильності можна закрити очі, якщо воно гарантує хорошу оптичну якість. Тому якщо по зовнішності лідирує Canon то як справи з якістю картинки?
Об’єктиви Canon та Sigma
Скажу так, що дуже люблю об’єктиви Sigma, які можна сказати є чесними щодо своєї вартості. Мені подобається їх кольоропередача, яка має тенденцію теплити. Але як показала практика Сігма сігмі велика різниця. Пригадуєте тест на чіткість при фотографуванні місяця. І ось тут саме Sigma APO DG 70-300mm 1: 4.5-5.6 пасла задніх, а в лідерах опинився її родич з іншою фокусною відстанню. Тобто Sigma, яку ми сьогодні тестуємо через свою бюджетність є достатньо мильним об’єктивом з низькою роздільною здатністю. Відтак тест хто є хто власне вирішив побудувати на чіткості відображення картинки.
Отож для цього зробив серію кадрів спеціальної карти 42-мегапіксельною камерою на 75мм на 200мм і на 300мм. Обома об’єктивами. При порівнянні картинки насправді різниця дуже мінімальна, але Canon показав трошки кращий результат на 300 мм. Тест на кольоропередачу усе таки був на боці Sigma. Після цих пробних тестів у Canon виліз ще один цікавий артефакт – чіткі аберації на 300 мм.
Отож з такими даними я зайшов у глухий кут: кого продати а кого залишити у друзях.
Тож хто залишається
Про ще один тест, який вважав не дуже суттєвим але власне він і поставив усі крапки над і. Мова йде про швидкість фокусування. Скажу тест проходив на камері Sony з перехідником Sigma MC-11. Так от і тут була зрада: родич не підтримав свояка і перевагу надав таки марці Canon. Наразі буду готувати детальніший огляд на об’єктив Canon EF 75-300 mm F/4.0-5.6 III. Хоча до нього теж є багато запитань. І зокрема чим він завинив що існує аж у третій версії.
Навіщо потрібні бюджетні об’єктиви з фокусною відстанню 75-300мм.
Скажу так що незважаючи на неочікуваність супер різких та світлих зображень у таких об’єктивів є все таки свої ніші у використанні. Першою з них є телезум для подорожей. Через компактність конструкції він не забере багато місця в рюкзаку і денні світлини може робити цілком пристойні. Зрештою може стати біноклем десь в тих же мандрах. Друга ніша – портретна зйомка. Боке тут достойне і замиленість навпаки допоможе зайвий раз звертатися до фотошопу. Тобто без сумніву ці об’єктиви мають і художню цінність. Ось де точно не варто їх використовувати так це в астрофотографії та репортажці. Ні вам тут нічого путнього не світить.
Замість висновків про переможця Canon EF 75-300 mm F/4.0-5.6 III
Швидше за все і з кеноном буду прощатися оскільки як показала практика у моїй діяльності така оптика використовується вкрай рідко. Та все ж наразі в арсеналі залишається Canon EF 75-300 mm F/4.0-5.6 III. Пригадую коли свого часу шукав перший телеоб’єктив для кропнутої камери Canon тоді перевагу надав об’єктиву з фокусною відстанню 50-250мм зі стабілізатором. Хороша була оптика за свої гроші. Про Canon EF 75-300 mm F/4.0-5.6 III знав але так і в руки не потрапляв. І аж через 10 років нарешті маю змогу зрозуміти чи був тоді зроблений правильний вибір. Та про це поговоримо уже в огляді Canon EF 75-300 mm F/4.0-5.6 III.
