Давно зрозумів що фотографи то таки творча спільнота яким не дуже то й притаманна об’єднуватися, і коли все ж виникають якісь групи зі спільними інтересами – їх можна вважати цінними на вагу золота. Не хочу як приклад нагадувати спільноту «Фотопленер 1.0» (під керівництвом фотографа Миколи Козлова) щоб не наврочити, але з певними трансформаціями це об’єднання досі існує і час від часу впроваджує свої проекти.
Та давайте звами перенесемось до культурної столиці України місто Львів. Для мене було відкриттям що і тут є свої певні об’єднання фотографів. Природа їх правда дещо інша оскільки тут об’єднання відбуваються довкола певних проектів. І зокрема хотілося б виділити два, які за суттю майже однакові, проте за форматом і місією абсолютно відмінні. І насправді це дуже добре, адже така псевдо конкуренція є причиною того що львівські фотографи є особливі. Отож мова йде про два фотомузеї. Один з них відомий під назвою як кафе-музей «Фіксаж, а інший під назвою «Львівський Фотомузей».
Про «Фіксаж» десь оглядово уже згадували в контексті фотосесій знайомих фотографів. А от про Львівський Фотомузей лише з чуток та інформації про заходи, хоча з його генератором Романом Метельстким попередньо були уже знайомі. Так от нарешті випала така нагода попасти на кураторську екскурсію яку проводив сам пан Роман.
Коротко про Львівський Фотомузей
Не можу сказати, що я активний знавець історії проекту «Львівський Фотомузей», та й з рештою про це краще розповість пан Роман Метельський, та все у моє поле зору він потрапив декілька років тому. Ця історія нагадувала неприкаяну душу яка усіма зусиллями намагалася вибити своє місце під сонцем. Тобто був проект, були експозиції, були прихильники, але не було місця де б усе це розгорнулося і почало функціонувати. І ось нарешті нещодавно ця душа отримала так би мовити тілесну оболонку і Львівський Фотомузей кидає якір у Львівському палаці мистецтв (мало не написав «фотомистецтв»).
Отож спостерігаючи і обсервуючи заходи які втілював Львівський Фотомузей уже попередньо сформувався його образ, який вирізняв його серед подібних (у даному випадку музей-кафе «Фіксаж»). І та відмінність полягала в підході щодо діяльності. В Львівському Фотомузеї первинна ставка робиться на історико-музейний підхід з застосуванням наукових методів, якщо «Фіксаж» – швидше галерея зі ставкою на творчу складову фотографії. Так воно чи ні вирішили переконатися на кураторській екскурсії у цей заклад.
Візит до Львівського Фотомузею.
Скажу так, організатори екскурсії витримали свою обіцянку і частування львівською запашною кавою було від старту. Очевидно так задумано для формування сугубо львівської атмосфери в залі. Приміщення музею хоча і невелике, але цікаво розбите на зони де по периметру розміщені експонати та фотозони. В передній частині залу імпровізований лекторій з мультимедійними засобами.
Отож екскурсія розпочалася з основ формування зображення та перших спроб в історії фіксування зображень. Далі поступово ми рухалися по історії виникнення фотографії і до сучасних днів, завершуючи розповідями про те як Kodak проґавив цифрову епоху, а Polaroid досі намагається до плисти до берега. Що найцікавіше уся ця фотографічна інформація супроводжується реальними приладами та інтерактивом. Тут і цікавий демонстративний стенд який демонструє формування картинки верх ногами, тут і діюча камера-обскура на якій нарешті зрозумів навіщо фотографи в давнину накривалися чорним покривалом для фотографування.
Також відвідувачі побачили як виглядала найперша фотографія і найперший фільм братів Люм‘єрів.
Тобто тут можна було не лише почути, але й побачити і навіть по трогати. Відверто визнаю що і для себе відкрив дуже багато цікавого. Історію Луї-Жака Дагера вперше почув саме тут і зрозумів наскільки його відкриття вплинули на розвиток фотографії. Тут дізнався чому саме Свята Вероніка стала покровителькою фотографії та фотографів. Відверто визнаю, особливо зачепила історія львівської фотографії розвиток якої припав на першу половину минулого століття коли Львів був під Австрією а потім під Польщею. Коли ж до Львова прийшли росіяни усе у цій галузі не лише зупинилося, але й відкотилося на декілька десятків років назад і за 70 років існування радянської імперії так і не повернулося на круги своя. В контексті сучасної війни з росією дуже повчальний фрагмент історії.
Взагалі у цей день у мене було заплановано декілька екскурсій у різні музеї і те що моїх півгодини переросли у понад дві години ще раз доказує, що Львівський Фотомузей затягує. Приємно констатувати що викладка історичних даних це не сухий виклад історії. Це радше цікава розповідь про життя тих хто сформував сучасну фотографію. Іноді вона трагічна, іноді кумедна, але цікава від початку і до сьогодні. Про все що згадав вище це лишень вершина айсбергу інформації який присутній у цьому залі. А скільки ще є у сховку – можу лишень припустити. Зрештою якщо ви фотограф з досвідом теж маєте нагоду тут по ностальгувати, адже тут зібрана велетенська колекція тих пристроїв на яких формувалася українська фото індустрія.
Львівський Фотомузей – чи варто вдруге
Я вам більше скажу: життя Львівського Фотомузею це не лишень експозиція, яка без сумніву поповнюється та видозмінюється. Життя музею це спеціалізовані тематичні заходи та зустрічі на цілком прикладні фототеми, а також на історичну та соціальну тематику. Саме через такі заходи і вдалося довідатися про музей. Окрім цього музей активно займається виставковою діяльністю яку можна побачити не лише у Львові але й за її межами.
Мабуть варто зупинитися і не спойлерити, хоча писати і говорити можна не на один том. Наразі підсумуємо візит. Отож ми дізналися що Львівський Фотомузей можна цілком фізично відвідати за адресою:
- Львів
- Коперніка 17
- Львівський палац мистецтв.
Також є присутня офіційна сторінка на Фейсбук де можна довідуватися про заходи музею, які до речі відбуваються щовівторка та щочетверга. Ну і взагалі формат музею такий, що він буде цікавим не лише знавцям та профі, але й тим хто просто хоче відкрити для себе таємниці фотографії.
Сторінка на Фейсбук: https://www.facebook.com/lvivphotomuseum
P.S.
І ще на трьох моментах хотілося б зупинитися уже поза репортажем. Перший – відповідь на питання стосовно дивного гаджета, який опубліковано на нашій сторінці у Фейсбук. Насправді це фотографічне крісло для фіксування моделей, яких фотографували на дуже великій витримці. Таке було на початку зародження фотографії. Ну і другий момент -готові розповісти і про кафе-музей «Фіксаж», тож ждемо запрошення і цікаву екскурсію. Ну і третій момент: довідалися про потужну фотографічну експозицію у Львівському історичному музею про що теж маємо бажання колись розповісти.
