Знаєте, питання досить таки актуальне для мене, оскільки, ще нещодавно був переконаний що фотовиставка має бути таки індивідуальною, щоб краще відкрити суть творчості того чи іншого автора. Не хочу здаватися грубим, але в контексті цієї думки згадується вислів одного псевдоісторика-дослідника: «Я в братську могилу не лягаю». Так він висловлювався про колективні дослідження з історії. Тож далі декілька власних рефлексій на дану тему.
Персональна фотовиставка – аргументи «За»
Отож фотовиставки, як інструментарій для фотографа насамперед є інструментом промо. Ну про це можна було довідатися з серії публікацій про фотовиставку у нашому блозі. Тож яке може бути промо у колективних проектах. Знову ж це аргумент проти участі в спільних виставках. У сольному проекті ти контролюєш все від а до я. Ти отримуєш усі лавра, звісно якщо вони будуть. Персональна виставка це твоє дітище яке дає час і змогу достукатися до відвідувачів.
Як бачимо переваг у персональній фотовиставці багато і вони фундаментальні та аргументовані. Тож навіщо взагалі групові фотовиставки? Проте нещодавно довелося побувати на одній з колективних фото презентацій і погляд під іншим кутом зору, таки переконав, що і групові виставки мають багато переваг. Тож які вони?
Колективна фотовиставка – аргументи «За»
Почну перераховувати переваги саме з точки зору не фотографа а глядача. Якщо на персональній фотовиставці тобі презентовані роботи одного автора: вони можуть бути круті і не дуже. Ну не буває в одного автора 100% шедеврів. То якраз колективна фотовиставка має змогу відібрати краще з кращого у кожного автора, або те що відповідає контексту виставка. Відтак рівень шедевральності в колективних фотовиставках вищий. Їх як глядачеві набагато цікавіше споглядати, адже роботи більш різноманітніші а відтак цікавіші. Ну зрозуміло що на такі виставки ходить більше людей. Тобто до аргументу «цікавіші», додається «більша аудиторія». Чому? А тому що кожен з авторів зацікавлений щоб було більше переглядів і в результаті на успіх заходу працюють не лише організатори, але й автори.
А тепер глянемо на ще один момент але уже з точки зору фотографа. Якщо у вас персональна фотовиставка – про затрати і складність організації уже розповідав у попередніх випадках. Тепер ситуація коли вас як фотографа запросили долучитися до колективної фотовиставки. З вас робота і трохи промо, а більшість організаційних моментів лежать не на ваших плечах, а на плечах організаторів.
Ну і остаточний аргумент криється в царині промо. Знаю, що прихильники персональних фотовиставок дорікнуть: людей то більше, але їх увага розпорошується на усіх авторів і що тоді нам з того. Так от колективні фотовиставки зазвичай відбуваються не як разова акція, а як серія фотовиставок, що уже суттєво перекриє трафік до ваших робіт. По друге колективні фотовиставки дають змогу розширити аудиторію поціновувачів, перетягуючи прихильників від інших авторів. Ну і в третє колективні фотовиставки зазвичай відбуваються за підтримки чи при патронаті якихось іменитих структур: спілок, організацій, органів влади. А це додає теж плюсів до вашого іміджу. Ну і скажу як колишній журналіст, для представників ЗМІ колективні якісні фотовиставки врази цікавіші ніж авторські презентації. Хіба що ви фотограф-легенда чи фотограф-бренд.
Колективна чи персональна фотовиставка – що обрати.
Отож які логічні висновки з вищевикладених рефлексій? Як на мене кожен обирає те, що відповідає вашим потребам та спроможностям. А взагалі ідеально готувати персональні фотовиставки, проте не відмовлятися від колективних фото проектів. Вам побільше шедеврів і запрошень на колективні проекті і буде все ок. Якщо маєте відмінну думку – ділимося нею в коментарях під публікацією.
